📚 “Мара” Олександр Верескун. Чи варто йти на компроміс зі злом?

В 40-х роках лідери нацистської Німеччини були помішані на містиці, окультизмі, екстрасенсорних здібностях та техніках впливу на свідомість людей. Вони створили окрему службу “Аненербе”, яка досліджувала різні артефакти та містичні явища, експериментувала на людях, намагаючись створити ідеальних солдат з надздібностями тощо. Тим самим займалися і в радянському союзі, за це відповідали окремі відділи КГБ, які були не менш наполегливими в своїх пошуках та не менш жорстокими в експериментах над людьми. 

В 1943 році нацисти намагалися провести експеримент, щоб вийти на контакт з чимось, або кимось, хто мешкає за…або над… Можливо це боги, або це надматеріальна форма життя, чи хтось з іншого всесвіту. Єдине, що точно відомо - вони розумні. Їх назвали Гробами (від німецького слова Великі). Але вони настільки налякали нацистів, що ті так і не ризикнули провести експерименти та знищили майже всі матеріали. А залишки знайшли дослідники з КГБ та запустили масштабний експеримент на півночі Київської області. І тепер студентка програмістка реальності разом зі своїм науковим керівником їдуть до ЧАЕС, яка є лише марою (дуже реалістичною ілюзією) для прикриття секретного дослідницького центру.

Книга складається з двох частин поданих в зворотній хронологічній послідовності - “Розпад” (1986 рік) та “Початок кінця” (1985 рік), всі події відбуваються в секретному дослідницькому центрі прихованому дуже непростою марою ЧАЕС. І спочатку здається, що це різні історії, але насправді ні, -  це одна історія, де головними героями виступають дівчина Настя Каланча, програмістка реальності, та майстер телепатії, якого забрали зі служби в Афганістані.

В книзі автор створив оригінальний світ в якому КГБ вдалося отримати всі матеріали нацистів, додати власні дослідження та поєднати науку з магією або екстрасенсорними здібностями людей. Тому тут поруч зі звичайними людьми живуть спеціалісти по ЗД (зміна дійсності), телепати, спеціалісти по гіпнозу та навіюванням, майстри ілюзій, які можуть створювати мари неймовірної складності тощо. Звісно все це досить секретно і пересічні громадяни часто навіть не здогадуються про існування таких людей, спеціальних шкіл та інститутів для них. 

В цій книзі автор здійснив майже неможливе. Незважаючи на те, що мова йде про 1985-1986 роки та радянський союз, самої атмосфери совка тут немає. Так є згадки товариша Листіна, який представляє Партію та функціонерів КГБ, але самої атмосфери совка від побуту до поведінки і думок людей немає. Автор зміг змістити фокус уваги і змінити все на атмосферу справжнього космічного (лавкрафтівського) жаху. Саме в цьому жанрі написана перша частина книги і здебільшого друга. І автору дійсно вдалося передати цю атмосферу зіткнення крихітної людини, мікроба в масштабі Всесвіту, зі Злом такого масштабу, який навіть неможливо осягнути. А ще тут дуже гарна детективна інтрига, така, що не відпускає до самого фіналу. І це не банальне “хто вбивця?”, вбивць тут ціле зміїне кубло посеред секретного центру, їх всі знають. Питання тут скоріше - з чим стикнулися герої і чи можна це хоч якось зупинити, не йдучи на компроміси зі злом.  Також тут піднімається тема про відповідальність вченого перед самим собою та людством і про межі, які готовий чи не готовий перетнути вчений прагнучі нових знань. Складно встояти перед можливістю отримати відповіді на всі питання та ще й отримати владу і гроші від Партії. До речі, Гроби і Партія недаремно написані в книзі з великої літери, після фіналу пропоную подумати над цим.

В книзі вистачає дивних та навіть страшних сцен, від кривавих ритуалів до сплавлених в одне ціле людських тіл, і це додано не просто так, бо кожна дія має свою ціну. А питання в мене залишилося тільки одне - чи буде автор писати продовження або розширювати створений світ? Бо я прочитав книгу за 2 дні і мені мало, я хочу ще історій в цьому химерному та страшному світі справжнього космічного жаху. 

#КаджитЧитає #НФ #Мара #ОлександрВерескун