У кожній команді, з якою я працював, завжди був хтось, кого можна назвати Критиком. Людина, що поділяє наші цінності, але за своєю натурою - постійно ставить під сумнів рішення, пропонує змінити напрям, переглянути підхід. З такими людьми не завжди зручно. Але ми ніколи не відмовлялись від принципу: Критик у команді - не загроза, а необхідність.
Причина проста. Навіть низка правильних рішень поспіль може привести не лише до успіху, а й до зарозумілості, або навіть самодурства. А самодурство - це завжди передумова катастрофічної помилки. Саме тому Критик має бути поряд. Але - за умови, що його критика не порожня або огульна, а конструктивна. З альтернативами, аргументами, відповідальністю.
В цілому я орієнтуюсь, як ухвалюються рішення на різних рівнях влади - і цивільної, і військової. Як правило, ролі Критика там не існує взагалі. Більшість учасників нарад не ризикують заперечити старшому керівнику або проявити ініціативу. Винятки з цього правила трапляються вкрай рідко - і зазвичай закінчуються публічними скандалами та брудом.
Я військовий. Тому будь-яку подібну ситуацію оцінюю насамперед з позиції її впливу на нашу війну.
Що до Закону №12414 -я не знаю, на підставі чого було ухвалене це рішення. Жодну з публічно висловлених гіпотез перевірити не вдалося - бракує достовірної інформації. Тож залишимо припущення на боці й говоритимемо про те, що беззаперечне. Ми не можемо бути певні в причинах, але можемо бути певні в наслідках.
Я ніколи не підтримував і не підтримую політичних чвар під час війни. Бо вважаю, що політична нестабільність - це в десятки разів небезпечніше, ніж навіть проблеми в управлінні військами.
А наслідки прийняття Закону №12414 вже відбулися.
Ті конгресмени США, які завжди були критично налаштовані до нас, вже закликали припинити допомогу "корумпованій Україні". Звучать заяви про скорочення європейських інвестицій у наш оборонно-промисловий комплекс. Ми самі подарували зброю нашим опонентам на Заході - Закон №12414 тепер буде постійним аргументом проти України в кожній міжнародній дискусії. Люди вже вийшли на вулиці.
Ось це не гіпотези, це - факти.
А ці факти неприйнятні для країни, яка воює. За один день ми втратили частину нашої державної міцності. Міцності як партнера, як союзника, як військової сили. І з кожним днем політичної - не медійної, а саме політичної - бездіяльності ми втрачатимемо ще більше.
Хотів би закінчити словами «Слава Україні», але чомусь немає відчуття гармонії, між нашим гаслом і думками в тексті.
ME 
