тут.
Тв: су*цидальні думки і думки про сх, читати далі, чи ні - на ваш розсуд.

Останнім часом я відчуваю, що я вже ну зовсім не стабільна психічно. Раніше це теж було, але зараз мені прям реально погано. У мене тривожний розлад (і ні, не я собі його поставила, а лікар), апатія і мені просто важко думати і жити, бо вже два роки знаходжусь у стані, ніби от-от втрачу свідомість. Та я, не зважаючи на це все одно вимагаю від себе залишатись відмінницею, ходити на гуртки і секції, виступати, коли мене просять і спілкуватись з друзями про щось хороше, і ні в якому разі не розказувати, як мені насправді весь час фігово.
До всього того, одна з сестер поїхала на навчання, і відрізала мене зі свого життя, але ми з нею завжди були найближчими 💔
Я завжди всім брешу про те, що все добре, все чудово, і взагалі, я найщасливіша людина на землі 🥲
Мені вже правда погано, я навіть колись думала про те, що буде, якщо мене не стане з різних причин, або якщо я сама собі завдаватиму шкоди, або ж піду "звідси" сама.
Я дуже комплексую через свою фігуру, і часто ловлю себе на думці, що я не такак гарна, не така худа, не маю настільки чистої шкіри, як мені того хотілося б і тп.
Я дуже переживаю за оцінки, хоча і розумію, що вони не є такими важливими, щоб визначити мене як особистість.

Я просто хотіла виговоритися, дякую.