🧝‍♂Персоналіті Цирцеуса:

"Я бачу твоє серце - воно холодне, як вічний лід, я чую твою душу, і вона черства, як старий хліб..."

З самого дитинства Цирцеус ненавидів бездушність та егоїстичність, лицемірство більшості людей, коли за їхньою зовнішньою красою ховається жорстока натура. Але ще в підлітковому віці максималізм його бачення світу досяг апогею, через що він став не просто "цінувати добро та внутрішній світ людини, не зважаючи на зовнішність", а зневажати та ненавидіти поняття краси в цілому. Він щиро вважав, що корінь проблеми саме в красі. Що всі люди, що відповідають стандартам краси, в серці жорстокі та черстві, тому завжди не любив їх та ставив себе вище них, бо він же добрий та щирий, не те що ці "схиблені на красі егоїсти".

По характеру Цирцеус чимось нагадує Глінду з Wicked, бо спочатку здається справді більш добрим і чуйним, створює навколо себе альтруїстичний вайб, але потім помічаєш, що вся його поведінка віддає зверхністю. Як "white savior", якого про допомогу ніхто навіть не просив, але він щиро вважає, що він всіх врятував, направив на шлях істинний та що б ви взагалі без нього робили.

Цирцеус поводить себе не менш зверхньо, ніж той же Віл, відображення самої краси. Проте, як він сам вважає, у нього дійсно є на це причина - парадокс у тому, що він теж об'єктивно привабливий, але ж на відміну від інших не став жорстоким чи пихатим!! В цілому, його персоналіті можна пояснити одним порівнянням - людина, яка настільки довела в принципі справедливу позицію до абсурду, що перестала чимось відрізнятись від тих, кого засуджує.

(І все одно він не настільки поганий, бо його ненависть розповсюджується тільки на об'єктивно привабливих людей, а до average чи "не гарних" він ставиться добре. Проблема Цирцеуса в тому, що він взагалі приділяє стільки зайвої уваги поняттям "гарний/не гарний", і не розуміє, як же так людям може бути не потрібна його думка/позиція/допомога тощо.)