Останнім часом доля підкидає мені ТАКІ НЕЙМОВІРНІ, РОЗКІШНІ КНИГИ, що я втрачаю здатність нормально дихати і спати, поки не дочитаю до кінця!
При цьому деякі з них чекали на мене доволі довго. Але саме зараз настав їх час.

Чергова така історія - роман талановитої Оксани Соловій. Я обожнюю і високо шаную ту майстерність, якою володіє колега, бо я забуваю, як мене звати, від насолоди. Не лише від поворотів сюжету, там я і матюкатися хочу, і курити, і побити когось 🫢🤣 А від того, ЯК пише авторка.
Втомлене і розлючене від великої кількості неякісних текстів філологічне око буквально зцілюється з кожним новим рядком цієї історії!

Ой, всьо. Зараз я розійдусь ще на сто сторінок. Поки це не рецензія, а свіжі емоції від книги «Не обирай мене».

Якщо ви ще не читали, або як я, зберігали до якихось там часів у бібліотеці, повірте, ці часи настали.
Забудьте про сон і здоровий глузд 😂😈