рідко я тут откровєннічаю, але зараз буде невеличкий лор-дроп і відповідь на питання куди я зникаю - цього літа я бʼю найдурніший рекорд по кількості лікарняних.
ще в кінці травня я отримала тунельний синдром (в розпал сесії, підготовки проєктів та відкриття фестивального сезону), назначили ортез і я мала відмовитись від малювання на до волі довгий період. звичайно після цих подій мене почало крити, і вирішила знову звернутись до психіатра, мейбі лікування треба підкоригувати (до того я мав тяжкий депресивний епізод з 24го року) ну як виявилось то все ж не історія одногу епізоду, а рекурентний депресивний розлад (з поточним епізодом), ну, в принципі я вже сама здогадувалась, бо вже так не перший рік живу. хоч назначили нові ліки (і лірику простігоспадє) які мені допомагають, такщо проєхалі. вже під кінець літа вирішила виділитись та захворіти на якусь кончену заразу, що злягла з високою температурою на кілька днів і ось тільки ЗАРАЗ я маю і фізичні і моральні сили малювати та й загалом робити всі свої інші справи.
пі.сі. я це не пишу щоб мене тут пожаліли, просто ситуація смішна виходить, ну і краще якщо всім буде зрозуміло чому і куди я зникла ідк...
ну головне що зараз крім грві і наслідків тунельного мене більше нічо особо не тривожить. ви себе тоже бережіть чи що 😀