Апокаліптична місія" 🌕
Харуо Івамуне / 2 том 📖
«Коли я думаю про те, що моє існування — це межа довгої та невпинної історії людства... я відчуваю, що не можу покинути їх»
З другим томом я остаточно переконалася, що в мене з’явилася ще одна улюблена манґа — та, яку хочеться віднести до історій, що викликають сум і біль, але водночас дарують надію. Схожі почуття я маю і до "Останньої подорожі дівчат" 🤎
Мені подобається, як у цій апокаліптичній історії робиться акцент (принаймні поки що) не на страшних монстрах, а на людях і наслідках. Адже не монстри стали відправною точкою початку кінця — усе почалося задовго до цього. І все ж навіть серед повної безнадії та руйнації нам показують: поки ми живі, можливо, ще не все втрачено.
Також подобається, як кожен розділ відчувається як окрема мініісторія, що разом формують цілісну картину сюжету. Розділ про робота-бібліотекаря, який оберігає книжки й готовий вічність чекати одного-єдиного відвідувача, чомусь найбільше мене зачепив 🥺
Дуже цікаво, як історія розвиватиметься далі і чи зміниться її темп. Хоча мені вже дуже імпонує цей неспішний, меланхолійний стиль оповіді. А мальовка й деталізація чудово доповнюють усе інше — там, де слова вже й не потрібні 🌧
#нявкання_про_манґу