Знаєте, іноді буває так. Бачиш на горизонті якийсь серіал чи фільм і відкладаєш його дуже довго, але потім раптово вирішуєш усе ж таки подивитися і виявляється, що це саме те, що потрібно.

У мене так було нещодавно. Я подивився аніме Дядечко з іншого світу, простенька комедія з елементами повсякденності. І помітив за собою, що найбільше мені гріють душу саме моменти звичайного життя. Можливо, це тому що я цього не відчував вже понад 12 років.

Але цікаво усвідомлювати, наскільки сильно спростилися мрії. Зараз я мрію лише про те, щоб спокійно жити в якомусь тихому містечку, неквапливо роблячи для вас нові відео та мульти. Не думаю, що мені навіть потрібні якісь захмарні перегляди. На старому каналі я за ними гнався, вичавлюючи з себе всі сили, а зараз розумію, що просто радий прокидатися і читати кілька нових ваших коментарів.

(Для кумедного порівняння у дитинстві я мріяв робити мультики і стати президентом України.)