Продовження історії

Село зустрічає їх, як родичів на поминках — без радості, але з надією, що користь буде.
Староста виглядає, як людина, яка давно хоче померти, але не може — треба ще видати завдання пригодникам.
— Знахарка зникла, — каже, тримаючись за поперек — А мазь від радикуліту забула наварить! Ну а ще вона обереги від нічних тварюк робила. Без неї ночі знову повняться жаху.
— Плата — мені, а решту лісом. — підморгує табаксі.
— У нас тут колективна бухгалтерія, — бурмоче староста, роблячи вигляд, що щось контролює. (А якби кіт знижку предложив, то може б і зійшлися…)
Хата знахарки — порожня.
Тихо, чисто, аж дивно.
Нічого підозрілого — і саме це підозріло. Навіть коноплі на городі не підозрілі,
Дварф нахиляється:
— Сліди старі. Ідуть на схід. Може між трьох сосен заблудилась?
Паладин:
— То страшна сила ті сосни, а я втомивсь. Розберемось завтра.
ДМ усміхається: ага, «завтра», я сьогодні вбивати вас буду.

і це все ще не кінець