Чорне

Наскільки чорна ця твоя любов?
Як крадені черешні.

Чорна, як ніч понад потягом.
Чорна, як зустріч у тамбурі.
Як сажа на паротягові
Чорна, як гуркіт коліс.

Камери мого серця чорні,
як стіни Сицилії.
Етна у мене всередині,
і в Етни також безсоння.
Пʼє чорне із кардамоном,
а на десерт — карамель.

Чорна, як душі у маркерів.
Чорна, як руки художника.
Чорна офортна пластина —
продряпай на ній нам зірки.

Чорна, як типографська
фарба для заголовків
ранкових газет із новинами
про небо над твоїм містом,
про трафік серцево-судинний,
графік відключення темряви,
чорний піар хмар.

Плани у мене теж чорні,
наче вказівники,
щоби заплутати ворога
ще на початкові вторгнення.

Але моя маленька
(чорна) сукня
занадто обтічна,
щоби чинити в ній опір
твоїм обіймам
терпким.

Колір пасує тобі до душі
і кожного з твоїх сердець
чи шрамів від них, бо немає
(або шукаю й не бачу).

Бо шукати у тебе серце —
це як шукати чорного кота
у чорній кімнаті —
він неодмінно перейде мені дорогу.
На щастя. Чорне, як шовковиця.

2024