— Все, ми прийшли. Ми під твоїми дверима. Все добре, — повторив я.
— Хто… хто ти? — судомно хапаючи ротом повітря, спитала Дана. — І звідки знаєш… звідки знаєш, які двері мої?
Вона повернула до мене голову, і я вперше побачив її очі. Великі. Сірі, як небо сьогодні зранку, доки не вийшло сонце. Ці очі дивилися крізь мене, не фокусувалися на мені. Зазирнувши в них, я побачив своє відображення і чомусь подумав про дзеркало з секретом — у фільмах про американських копів таке показують. Злочинці у кабінеті допитів бачать дзеркало, а з іншого боку скло, через яке спостерігають копи. Зараз я почуваюся, як злочинець, хоч наче й врятував її.
— Хто ти? — повторила вона знову.
— Тарас, — нарешті представився я.
Ввічливі люди спочатку представляються самі, згадав її слова.
📚ЧИТАЙТЕ РОМАН ТУТ📚: https://booknet.ua/reader/kohannya-pochinatsya-z-obmanu-b427864?c=4625615&p=1