— Що ж я повинна робити, щоб отримати безпеку?
— Дотримуватися двох… ні, трьох простих пунктів. Перше — спочатку ти моя дружина, а вже потім племінниця Наконечного, не забувай про це, що б не робила. Друге — ти повинна довіряти, покладатися на мене й робити все, що кажу, навіть якщо це здається небезпечним чи страшним — пам’ятай, що я не заподію тобі зла. І третє… Ти моя. Тільки моя. Від маківки до кінчиків пальців.
Про душу не йшлося.
— Я твоя… — задумано повторила Поліна і глянула на свого чоловіка.
Перший пункт їй навіть подобався — аж ніяк не бажала мати більше справ з дядьком. Другий — те, чого й очікувала, до чого була готовою. А от третій… Чи означає це, що вона повинна бути йому справжньою дружиною у всіх сенсах цього слова? Тоді чи буде він їй справжнім чоловіком? Інтуїція підказувала, що ні.
— Але ж ти — не мій, так?
📚ЧИТАЙТЕ РОМАН ТУТ📚: https://booknet.ua/reader/tvoya-zgdno-z-punktom-tri-b255521?c=2408025&p=1