⚡️⚡️⚡️⚡️⚡️🔤⚡️ з автором
Джул’єта Матикота

🌿 Трохи особистого

1. Яка ви, коли ніхто не бачить?
 
Балаклива. В моїй голові нон-стоп лунає внутрішній голос: філософські монологи, діалоги з уявними співрозмовниками, флешбеки а-ля «що я мала відповісти 10 років тому», театральні постановки для героїв і багато іншого.

2. Що вас легко розсмішить?
 
Мій кіт. Він теж балакливий, але це вже не внутрішній голос. Колись він реально пронявкав: «Баба Юля».

3. А що може по-справжньому розлютити?
 
Я терези. Миттєво мене розлючує несправедливість і нерівність у будь-якому аспекті життя.

4. Ви більше мрійниця чи реалістка?
 
Мрійниця. Особливо раніше мрії рятували мене від сумної реальності. Але це не той рівень, де я не зважаю на логіку чи реалізм. Мої мрії схожі на сюжети, наприклад, зараз я пишу «Портал у Гріх», і ця історія чудово ілюструє цю тему.

5. Яка ваша найбільша слабкість?
 
Невпевненість у собі. Скільки би я не дивилася на аргументи, що ось у мене є такі і такі навички, здібності тощо, завжди вважаю, що цього недостатньо. Саме тому, коли треба нагадати про себе, десь влізти, щось попросити, я тихенько стою у куточку. І це дуже погано для просування книг.

6. А ваша суперсила?
 
Гумор. Будь-яку тему я можу перевести у гумор і, як мінімум, комусь іншому поліпшити настрій.

7. Що ви найбільше цінуєте в людях?
 
Повагу до інших людей, живих істот, оточення. Це має бути за замовчуванням, але дуже часто відсутнє. Тобто я про сукупність факторів: адекватне прийняття відмови, чужої думки, чужих вподобань, чужих потреб (наприклад у тиші) тощо. Ні, це не стосується прийняття і поваги до шкідливих наративів чи ворожих. Це щось на кшталт «я не хочу» без пояснення і виправдань, бо тебе чують і поважають з першого разу. Повага до чужих кордонів і виборів. Повага до кордонів тварин, коли котик не хоче обійматися, не кажучи вже про відпихнути з дороги. Повага до навколишнього середовища: не кинути сміття на тротуар, а пройтися сто метрів до найближчої урни, не обірвати гілку бузку, а зробити фото.

8. Яку рису в людях не пробачаєте?
 
Відсутність позиції. Коли чую «какая разніца», то нам немає про що розмовляти з людиною. Це стосується не лише повномасштабного вторгнення, а загалом.
 
9. Ви легко довіряєте людям?
 
Так. Я наївна і не шукаю підступів. І це часто грає зі мною злий жарт.

10. Чого боїтеся втратити найбільше?
 
Свого кота. Він був моєю єдиною радістю у важкі періоди життя.

11. Яка мрія у вас досі не здійснилася?
 
Дуже багато, я ж мрійниця. Якщо з масштабних, то мати власне житло.

12. Що робить вас по-справжньому щасливою?
 
Мій чоловік і мій кіт, новини про пожежі і лиха на болотах, відгуки читачів про мої книги.

13. Коли востаннє робили щось абсолютно спонтанне?
 
Я взагалі не спонтанна людина, це для мене жахливий стрес. Мені, щоб кудись вийти, мають за кілька днів попередити, аби я морально налаштувалася.

14. Яку свою рису хотіли б змінити?
 
Страх нового. Я завжди скептично ставлюся до експериментів і втрачаю через це багато можливостей і яскравих досвідів.

15. Яке рішення найбільше вас змінило?
 
Розлучення і повернення до України. Тут я не хочу писати трактат. Все вже написано у короткому феміністичному романі «Суспільна думка». Але попереджаю, це дуже болюча книга.

16. Чи легко вам говорити «ні»?
 
Не дуже, я вчуся. А ще залежить від того, кому я маю сказати «ні».

17. Що ви робите, коли зовсім немає настрою?
 
Голі мужики. Букток з торсіками байкерів і масочників рятує від депресії.

18. Без якої маленької радості не уявляєте свого дня?
 
Без шести кілограмів свого рудого пухнастого щастя. Ну і кави зранку.

19. Який спогад завжди викликає усмішку?
 
З останніх – це відгуки читачок, які прийшли на одну книгу, а потім прочитали усі. Які кажуть, що моя творчість допомагає їм відволікатися від поганого, відпочивати і підіймати собі настрій.

20. Що про вас знають лише найближчі?
 
Що у мене є велика родима пляма на спині. Ні, я її не соромлюся і не ховаю навмисно, часто і сама про неї забуваю. Просто мій стиль одягу не оголяє спину.

✨ Особисте + творчість