– Вже пізно, вовчику, – грайливо підхопила. – А нам завтра мені за браслетом їхати.

Кейн раптом застиг. В його голові явно відбувався дуже складний процес міркування, наче він виводив формулу для атомного реактора.

– Вовчику?

Він відкрив рот, але не зронив ні звуку, а очі збентежено бігали з боку в бік.

– Та що трапилося? Не лякай мене, – обхопила руками його обличчя.

– Вейн називає тебе кицюнею, а ти його котиком. Ти називаєш мене вовком, то мені тебе називати вовчицею? – спантеличено запитав.

ПОРТАЛ У ГРІХ. Історія про потраплянку до світу книжкових чоловіків. Тут не тільки дуже гаряче, а й смішно. Заходьте відпочити від щоденних турбот.