#його_солодка_катастрофа

Перекидаюся кількома словами з хлопцями й дівчатами, а тоді офіс менеджерка зве мене в кабінет.
— Ось, тримай, — подає мені білу фірмову коробку. — Розпишися й можеш їхати. Настя знає, як я не люблю наш гамірний опенспейс.
— Дякую, — ставлю закарлючку в журналі та поспішаю покинути офіс.
Дорога вже заповнюється машинами. Деякі не надто розумні особистості ганяють по вузьких вуличках. Стискаю кермо міцніше. Напружую зір. Як на зло, в очах пливе й двоїться.
Якого біса?
Кліпаю. Вмикаю поворотник, аби перелаштуватися. Кидаю погляд в бокове дзеркало, вивертаю кермо.
Гучний звук клаксона сусідньої машини бʼє по вухах. Різко вивертаю кермо в протилежну сторону. Що за чорт? Я був впевнений, що він знаходиться на іншій смузі.



📖 Новий розділ опівночі

https://booknet.ua/book/iogo-solodka-katastrofa-b458642