Я вже скуштувала кілька шматочків: це була проста, але така смачна страва… Я жувала омлет, хрумку картоплю, тягучий сир і думала: а коли мені хтось готував сніданок? Мама? Років шість тому, сім? А так, щоб чоловіки? Ніхто і ніколи… Разом з омлетом проковтнула і сльозу.
— Все добре, Морквинко? — тихо запитав Ден, дивлячись на мене.
— Так, — підвела погляд на нього. — Мені дуже приємно все, що ти робиш для мене… Просто я не звикла… Не знаю, що мені робити…
— А що тобі хочеться? — м’яко запитав Ден. — Немає методички, яка би нам підказала, що робити.
Я доїла сніданок, витерла губи серветкою, відпила кави. Замислилася.
— Мені хочеться… до тебе на ручки, — зізналась я і відразу спалахнула до коренів волосся.
— Ммм, ходи, — Ден відсунувся від столу разом зі стільцем і поплескав по колінах. Його обличчя було вельми задоволеним.
Мов мале дівча, я з хвилюванням встала зі свого місця і залізла до нього на коліна. Вагалася всього мить, але просунула руки йому під пахвами й обійняла за спину, поклала голову на груди Дена і заплющила очі. Він обійняв мене у відповідь, легенько гладив по спині й голові. Мені було так добре… Здається, ця поза стає моєю улюбленою… Якась залежність… Як я тепер буду жити без можливості ось так забратися на нього?..
📖"Руда для масажиста"
Post #12803
127
- 🔥 2
- ❤ 1