– Мені дуже шкода, і я безмежно вдячний твоїй мамі, – промовив я, схрестивши руки на грудях. – Але фіктивний шлюб... Вікторіє, це занадто.

– Це єдине, що спрацює! – гарячково перебила вона. – Якщо я просто ховатимуся в тебе — вони знайдуть мене.

– Послухай, – спокійно мовив я. – Якщо річ у безпеці, я можу допомогти тобі виїхати з країни. Маю зв'язки, ми організуємо це швидко.

– Ні... – вона заперечно хитнула головою, а в очах спалахнув розпач.