L та її вигадані світи

Збиралась писати про першу нормальну прогулянку Вінницею (а не в пошуках необхідного для дому), та Деюшка мене випередила. І от що думаю: свого часу вона була однією з перших книжкових блогерок, з якими я познайомилась і, не побоюсь цього слова, подружилась. Тепер же ж з нею і вперше вибралась для душі (і шлунку!) – щось ця людина точно шарить за нові шляхи в моєму житті! Любов!

І – перша розпаковка на новому місці! Та, як не дивно, не перша куплена книжка (першою була клубна, обговорення якої буде вже цими вихідними, і яку я, блін, забула в Києві…)

“Масло” Асако Юдзукі. Про Подеревʼянського пожартували, мабуть, вже всі, кому не лінь, тож обійдемось без повторів. Намагаюсь згадати, чи читала я хоч колись японські детективи – і от взагалі нічого не пригадаю зльоту. В очікуваннях – щось неквапливо-атмосферне, можливо – трохи схоже за духом до скандинавських, та можу і помилятись. А ще Читаріум прям фірмачі в питаннях подачі (pun intended) – цікаво, чи продовжуватимуть в такому ж дусі?..

пс Трішки прогорнула, і шрифт пррррросто кайфовий! 

За час, поки активність на каналі була з мого боку нульовою, встигла переїхати з котами у Ві, показати дива витривалості, затягуючи своє нове крісло для читання на 4 поверх без ліфта (в ліфт не влізло, а дружини військових можуть усе!), розпакуватись повністю і зрозуміти, що забула не менше половини того, що планувала (як я без набору викруток-то?! а без самокату? А гітара!!)… А ще – виспатись. Прямо в піжамі, прямо в ліжку і без думки “чи я все поклала в тривожний рюкзак?”, вчора – так взагалі лягла о 23:00, як слухняна дитина. 

Дякую всім, хто переживав і писав в особисті, коти почуваються нормально, я – теж, 100 кіло книжечок розставлені і чекають, коли я нарешті їх дістанусь. Взяла, за мінімальним виключенням, тільки те, що не читала. В якості виключення (і, за дивним співпадінням, обидві від РМ) – перші частини циклів, які свого часу почала і не продовжила з різних причин: “божественні супротивники” і “цикл Аврори”. Думаю, з них і починатиму – але про плани детальніше таки трошки пізніше буде. Пора читати! (але спочатку треба торшер купити, а краще – два. І зайвий килимочок)

Хто не спить бо гучно?
Закиньте грн на збір🙏🏼
https://send.monobank.ua/jar/9VMUczQYSE

Розвантажила сьогодні першу коробку з книжками, і яким же ж оманливим буває простір! Коробка відчувалась важелезною, місця в шафі виглядало мінімальним, а розпакувалась – і бачу, що можна тільки в цю шафу ще коробки дві таких запхати, якщо не три. А шаф-то дві!..

Тягнути інтригу, думаю, вже немає сенсу, бо лишився останній, але найважчий квест: транспортувати себе, котів і їхній дуже розумний туалет до місця призначення (і, на щастя, в близькому колі спілкування є неймовірні і щедрі люди на машинах!) – власне, готуйся вітати, Віннице, і будь до мене ніжною. Багато рефлексувала, і зрозуміла, наскільки болісними відчуваються вимушені переїзди після Донецька – та повторюю мантру, що то просто позимувати і відіспатись. Про себе мовчу, а от пан Ґібсон при звуках тривоги вже не просто йде в коридор спати в переносці, а й навчився її зсередини закривати лапкою. Така от ілюстрація такого от вересня.

Беру продовжувати книжку, про яку чула як про «багато затишку, гуманізму і добра».

Тим часом, ця книжка: (не відкривайте, якщо їсте, ну правда)

Здається, я зараз в тій точці, коли виконала купу життєвих сайд-квестів, і тепер лишилось декілька з основної лінії. А значить, час сюди потроху повертатись – дякую всім, хто лишився, я то дуже ціную!

З читанням минулого тижня було…кхм…ну, вельми спорадично. До того ж, через обмеженість внутрішнього хронічно недоспаного ресурсу, вирішила брати тільки те, що вже читала раніше – щоб, значить, no alarms and no surprises (хоча з no alarms я трішки загнула). В результаті маю всього дві прочитаних: чергову частину Гаррі Поттера (з роздивлянням ілюстрацій) і “Дівчина, яка гралася з вогнем”. Також десь на середині “Сирен Титану” (яку, нагадаю, я старанно анотую для спільних читань з Ангелішею) і “Мадонни в хутряному манто” (де хочеться обіймати з ніжністю кожну сторінку і кожного героя й героїню). 

З планів на тиждень – дочитати хоч щось з того, що вже почала раніше, щоб менше треба було тягнути за собою книжечок (а місце в коробках ще й яке лімітоване, до того ж, якщо доведеться обирати між зайвою книгою і аерогрилем, наприклад… Ех. Старію – стаю раціональною!). З можливих претендентів: “Помаранчі – не єдині фрукти”, “Цивілізація статусу”, “Сходження Сенліна” і “Усі створіння – великі й малі”. Ну і ще маю от буквально-таки непоборне бажання перечитати “Осколки честі”, до того ж, Апріорі відкрили передпродаж наступної частини, яка за моїм особистим рейтингом одна з най-най-найкрутіших в усьому циклі (а я, свинюка, ще не передзамовила, але обовʼязково буду).

Серіалів не дивлюсь (хоча знаю, що свіжий сезон “Кульгавих конец” стартував), в ігри не граю, солодке урізала – жах який! Покажіть хоч що ви читаєте-купляєте, хоч позаздрю трошки 🙂

Відволікусь від своїх побутових тигидиків, і покажу вам важкий люкс. Буквально важкий: нова пошта каже, що фактична вага посилки з цією красунею була під два кіло, а ще – це офіційно найдорожча книжка, яку собі колись купляла. 

Тож, CODEX. Магнум опус художника Олекси Манна, який все ще мій улюбленець серед сучасних українських митців (а ще не здивуюсь, якщо виявиться, що пила з ним пиво десь на локації трикутник-девʼяносто-два, хто зрозумів – той зрозумів). Писала про нього от тут, ще коли в квітні поборола свою жабу, і таки замовила.

Гортати буду пізніше, і, думаю, читаючи паралельно Борхеса – ну, просто бо можу, і взагалі – ще ж та нетакуся. А вам покажу парочку сторінок (абсолютно рандомних, на що око впало, поки оглядово гортала. Мене ж не посварить Видавництво за таке, сподіваюсь?)

О, і в комплекті йшла листівочка з номером екземпляра і автографом, люблю такі деталі

А у Драконки моєї любимої побачила повну афішу. Користуйтесь на здоровʼя, тільки надто сильно не хизуйтесь – я і так заздритиму

Хоч Книжкову Країну і перенесли на квітень, якась кількість подій проведеться цими вихідними на території книгарень неподалік від укриттів. Що теж хліб, але на них я все одно не потрапляю – та ніщо не заважає розповісти про одну, на яку я прям дуже хотіла б. “Репрезентація аутизму” – про головних героїв книг “Швидкість темряви” і “Країна краси”.

“Країна краси” вже у списку топів року, “Швидкість” відклала, почувши про переніс фестивалю – але початок доволі інтригуючий. Ну і тема РАС, як і тема нейровідмінності загалом цікава дуже, тому рекомендую від душі: 19.09, 16:00, Книголенд на Жилянській. Вхід вільний, але дуже просять перед тим зареєструватись

Цими днями мене тут небагато, бо трошечки забагато справ. Проте, серед пакувань і логістичного пекла, думаю про те, що тепер дуже просто показувати, як виглядають мої плани на осінь і зиму. І так, думаю що це частина перша

Цьогоріч відходжу від ідей, сповнених консюмеризму – aka “підготовка до осені”. Обмежилась гірляндою з кленових листків і грою, яка вже не перший рік висить наді мною незакритим гештальтом (але, будемо чесні: на свічі в неї найбільше шансів бути нарешті пройденою, бо то все ще моя найбільш улюблена платформа – так вже історично склалось). А, і пачку улюбленого чорного чаю купила – все, до осені готова повністю.

Ну а для стабілізації настрою розпакувала черговий том ілюстрованого Гаррі Поттера. Цікавий експеримент виходить, до слова: читати не з привʼязкою до сезона чи свята, а в якості подорожника на душу в моменти, коли остання молекула серотоніну дуже просить пощади через перенавантаження. Щоправда, рік видався такий, що хоч по колу перечитуй – але тримаюсь. І, традиційно, показую шматочки ілюстрацій, які найбільше запали в око.