Ілюзія найдемократичнішої в світі американської демократії, яку десятиліттями успішно підтримував Голівуд, не витримує такої публічної хуцпи й осипається, з-під штукатурки визирає не дуже зрозумілий зумерам західного світу, решті невловимо знайомий каркас. Звісно ж, у когось неодмінно зʼявиться спокуса його скопіювати. Liberal Democracy is overrated, кажуть по Європі, зате ідеальна для того, аби приводити до влади жадібних і достатньо нарваних популістів, що скористаються її механізмами для того, аби потім знавісніло «закрутити гайки» начебто в інтересах свого базового електорату, а між рядків для власного збагачення чи затвердження при владі.

Що краще розбудована державна частина — то більший спротив такому рейдерському захопленню вона виявляє by design. Вона не зможе його попередити, демократична система взагалі не передбачає абсолютного запобіжника від захоплення влади, проте мала би його помітно ускладнити за умови, що бодай на якихось позиціях залишаться люди, готові спротивом системи користуватися. Україна не має кількасотрічної безперервної політичної культури, тому для виживання нашої демократії такі ускладнювачі — лежачі поліцейські на дорозі до авторитаризму — нам конче потрібні. І я кажу зараз про перший кластер переговорного процесу щодо нашого вступу в ЄС: Foundations, він же «Основи», який містить набір норм про верховенство права. Так само, як допомога американської розвідки поліпшує обізнаність у тому, що збивати і звідки, ці закони покращують здатність апарату держави Україна з кожним поколінням політиків набувати більш демократичного вигляду. Власне, саме за цим українці тягнуться до Європи, бо саме на цьому грунтується середньостатистичний добробут. Власне, саме тому їх так не поспішають ухвалювати у Верховній раді (а понеділковий мовний закон, завдяки якому Україні відкрилися два нові кластери переговорів, непогано говорить про здатність ОП проводити справді потрібні закони через ВР): ці закони видаються непотрібними в кращому разі, шкідливими в гіршому. Бо вони заважають керувати звичним, ручним режимом.

І можна сказати, що зараз це все не на часі: неоголошена балістика, неоголошені екстрені відключення одразу за нею, а ще навіть заморозків у Києві не було. Проте якщо не мати в голові цілі цієї війни, у ній немає жодного сенсу. Незалежно існувати поруч із Росією, не вступивши до Євросоюзу, Україна не зможе. Тому це бінарний вибір, tertium non datur, або Банкова не намагається шантажувати європейських партнерів швидкою капітуляцією за несприятливих умов і її перспективами (про які ті не гірше за нас знають) та зголошується все ж провести потрібні для подальшого поступу переговорів закони. Або усе ламається. І в Європі, де власне провал України помітно посилить праву хвилю. І для всіх українців, хто встиг виїхати й вирішити, що повертатися не буде, бо права хвиля передовсім ударить по мігрантах. І тим більше для всіх, хто лишився в Україні. Жабка, яка не збиває молоко, бо в неї лапки, іде на дно, як усі ми знаємо з дитячої байки. Така перспектива лякає мене, між нами, набагато більше ще однієї темної холодної зими.”

Yana Slesarchuk
@kyriienko_press