Сьогодні рік зі дня загибелі нашого брата Нікіти «Латвійця» Таренова.
Віддавши всю молодість боротьбі та Руху в нашій країні, по виклику серця він не вагаючись віддав себе і своє життя на війні за незалежність.

Ще задовго до великої війни він обрав шлях воїна - вулиця, спорт, ножовий бій, прямі дії та постійна праця над собою. Для нього це були не слова чи образ, а стиль життя і внутрішній кодекс честі.

Людина діла, дисципліни та боротьби до кінця. Для багатьох молодих хлопців «Латвієць» став прикладом справжнього воїна та ідейного бійця.

Рік минув, але такі люди не зникають.
Вони залишаються в строю через пам’ять, справу та тих, хто продовжує боротьбу далі.

Латвієць - навіки в строю.