ППО ⚔️ Реалії перехоплення повітряних цілей в Україні

Ворог фундаментально трансформує свій безпілотний арсенал, переходячи на турбореактивні технології. Якщо раніше ми мали справу переважно з поршневими Shahed-136, то зараз Росія масово застосовує реактивні Shahed-238 («Герань-3») та готує до серійного випуску наступне покоління — апарати «Герань-4» та «Герань-5», які за своєю суттю є мініатюрними крилатими ракетами.

Цю еволюцію засобів ураження необхідно враховувати під час планування захисту вже сьогодні. Інакше виникне критична ситуація: ми витратимо ресурс на створення перехоплювачів під старі повільні моделі, а на момент їх розгортання вони виявляться абсолютно безпорадними проти нових реактивних «шахедів».

🧲 Посилання на статтю

Щоб ліквідувати цю зону ризику та знищувати загрози ще на далеких підступах до міст, пропонується інтегрувати готові технології турецького оборонного комплексу. Головним інструментом виступають надзвукові ракети класу «повітря-повітря» (наприклад, Sungur), які наводяться на теплове випромінювання двигуна та не піддаються впливу ворожих систем РЕБ. Якщо озброїти цими ракетами наявні винищувачі F-16 або безпілотні платформи лінійки Bayraktar, ми зможемо ефективно збивати нові покоління ударних дронів.

На середніх дистанціях таку систему чудово доповнять американські багаторазові реактивні дрони-перехоплювачі Anduril Roadrunner-M. Вони мають вертикальний старт для швидкого реагування і здатні самостійно повертатися на базу у разі скасування цілі. Така комбінація формує гнучку ешелоновану оборону: авіація та далекобійні дрони б'ють на випередження над відкритими просторами, а автономні системи закривають прориви ближче до інфраструктури.

Це дозволить зберегти дефіцитні ракети для важких систем ППО та виграти час на повноцінне масштабування власних українських розробок.

Інститут соціальної динаміки та безпеки KRONOS 🇺🇦

Ми в інших соціальних мережах: 

🟡 Facebook 🟢 YouTube

🔵 Instagram 🟣 X