«Хто хотів виїхати – знайшов можливість»: у мережі обговорюють евакуацію мешканців Нової Каховки

Безпека цивільних, доля маломобільних людей, подвійні пенсії та ризики перебування поблизу фронту – теми, які знову викликали дискусію серед мешканців Нової Каховки.

Питання евакуації з тимчасово окупованої Нової Каховки залишається болючим для багатьох родин. Одні мешканці виїхали, рятуючи власне життя, інші продовжують залишатися в місті через стан здоров’я, відсутність коштів, родинні обставини або небажання залишати домівки. У соціальних мережах розгорнулася дискусія про те, чи можна вважати рішення залишатися на окупованій території особистим вибором і наскільки справедливо покладати відповідальність за нього на самих людей.

Волонтери закликають мешканців, які досі перебувають у Новій Каховці та інших населених пунктах поблизу лінії фронту, не відкладати питання виїзду. На їх думку, за тривалий час окупації люди мали можливість шукати варіанти евакуації, зокрема за допомогою волонтерів, громадських організацій та відповідних служб.

Становищі людей із важкими захворюваннями, інвалідністю та тих, хто не може самостійно пересуватися. За словами очевидців, для таких громадян можуть існувати варіанти організованого перевезення та розміщення в спеціалізованих закладах. Водночас доступність евакуації залежить від конкретних обставин, безпекової ситуації, стану здоров’я людини та можливостей перевізників. Тому кожен випадок потребує індивідуального розгляду.

Серед аргументів, які наводять родичі мешканців окупованої території, – відсутність продуктів, руйнування магазинів, складні побутові умови та побоювання за літніх людей, які не можуть самостійно виїхати. Тривале перебування в небезпечному районі не можна виправдовувати лише побутовими труднощами, якщо людина мала реальну можливість евакуюватися. Для частини мешканців матеріальним чинником може бути одночасне отримання української пенсії та виплат від окупаційної адміністрації.

Окрему увагу волонтери приділяють небезпеці перебування цивільного населення поблизу військових об’єктів і місць розміщення російських військових. Вони стверджують, що присутність цивільних у будівлях або районах, які можуть використовуватися військовими, ускладнює оцінювання ризиків і створює додаткову небезпеку для мешканців. У багатоповерховому будинку на вулиці Букіна могли перебувати російські військові льотчики, а присутність цивільного мешканця вплинула на рішення щодо можливого удару.

Важливо також розмежовувати відповідальність за рішення залишатися в небезпечному місці та відповідальність за ведення бойових дій. Цивільні особи, які не беруть безпосередньої участі в бойових діях, зберігають захист відповідно до міжнародного гуманітарного права. Саме перебування людини на окупованій території не робить її військовою ціллю.

Частина мешканців та їхніх родичів пояснює небажання виїжджати тим, що люди не хочуть залишати рідне місто й сподіваються на повернення української влади. Очікування звільнення не повинно означати відмову від пошуку безпечнішого місця для життя. Це роками нажите майно, спогади, сусіди та звичне середовище. Для літніх людей і громадян з інвалідністю переїзд може бути особливо складним, а перспектива починати життя з нуля викликає страх.

Тому питання евакуації не зводиться лише до готовності людини виїхати. Воно також залежить від наявності доступних маршрутів, фінансової підтримки, житла та належного догляду після переїзду.

Тож, закликаємо мешканців не чекати, поки ситуація стане критичною, і заздалегідь шукати безпечні варіанти переїзду. Водночас вирішувати такі питання потрібно з урахуванням індивідуальних обставин, а інформацію про безплатне перевезення, тимчасове проживання та допомогу маломобільним людям варто уточнювати в офіційних органах і перевірених гуманітарних організаціях.

Головне завдання – не допустити, щоб люди залишалися сам на сам із небезпекою, і забезпечити їм реальні можливості для виїзду та подальшого життя в безпечніших умовах
📷НКІ, фото травня 2024 року