Декілька тез про підготовку Києва до зими від ексголови Агентства відновлення Сергія Сухомлина (по суті, виконував роль головного держ. будівельника-підрядника) на події від LB.UA.
Масштаб руйнувань та низький старт:
Столиця завершила минулий опалювальний сезон із найважчими пошкодженнями інфраструктури. У лютому 2026 року вихідна готовність Києва була найнижчою серед великих міст України — лише 1,5%, тоді як, наприклад, у Харкові цей показник становив 51%, а в Чернігові — 24%
Хибна стратегія відновлення великих ТЕЦ:
Сухомлин категорично не поділяє підходу, за якого головним ресурсом є великі ТЕЦ. Вони потребують величезних вкладень, але залишаються надзвичайно вразливими цілями. Замість них він пропонує масово розбудовувати мережу напівпідземних котелень потужністю 40–120 МВт, які значно складніше знищити.
Складність та темпи будівництва укриттів: Зведення масштабного фізичного захисту другого рівня для київських підстанцій є технічно складним процесом. Те, що в мирний час будували б близько двох років, зараз намагаються закінчити за пів року.
❓ Хто несе відповідальність ❓
Столична влада та місцеві чиновники: Хоча під час дискусії Сухомлин зосередився здебільшого на технічних аспектах, раніше (у серпні 2026 року) він публічно звинувачував міську владу Києва у небажанні брати на себе відповідальність. За його словами, підготовка до зими гальмувалася через страх посадовців отримати кримінальні справи за нестандартні чи швидкі рішення, тоді як киянам узимку потрібне тепло, а не бюрократична обережність.
У містах на кшталт Харкова, де значну частину генерації було повністю розбито ще на самому початку, місцева влада була змушена йти на ці ризики, адже альтернативою було гарантоване замерзання мільйонного міста. У Києві ж, де система завдяки масштабам ще тримається, посадовці часто обирають тактику «краще нічого не робити, ніж сісти у в'язницю за помилку в паперах».
Прихильники старої енергосистеми: Опосередковано Сухомлин дорікає керівництву енергетичного сектору, яке продовжує спрямовувати ресурси у відновлення застарілих ТЕЦ замість швидкого переходу на децентралізовану систему, що була б економічно вигіднішою та безпечнішою.
Тобто, замість розбудови децентралізованої системи малої генерації (економнішої, безпечнішою, швидшої у побудові) — чиновники далі вкладають кошти в застарілу махіну, яка при цьому ще й легка мішень для російських ударів.
Ось і вся суть бюрократії.
Чому б не піти на ще більш потрібний крок — відкрити ринок тепла та енергії для приватного виробника?
Про перспективи — читайте у наступному пості.
Яна Матвійчук ☑️ ПІДПИСАТИСЯ