Сьогодні, 13 років як не стало двох наших камрадів. Це перший , за останні кілька років, коли я з певних особистих причин, не зміг, разом з побратимами організувати акції вшанування ( думаю один рік, нам пробачити можна ))). Але це ні в якому разі не означає що хтось забутий! Ми назавжди зберегли в наших серцях цих двох щирих, хоробрих і впевнених людей, які без огляду ні на що боролись зі свавіллям в своїй країні, як на вулиці: збоку різного неонацистського і правоекстремістського скаму, так і на вищому рівні з прогнившою лицемірною системою.

Дуже влучним гаслом цього дня є "Пам'ятати, значить боротися!" Воно є дуже актуальним для нас. Найкращим вшануванням тих людей з нашого боку буде боротись з тими самими явищами, в своїй країні. Попри те, що ліберально-"патріотична" спільнота розказує, що в нас набагато краще ніж в Росії, на практиці ми бачимо що все не так. Гнилий ліберальний режим довів народ до повного зубожіння, толку що в нас "менше саджають" ( хоча такий собі аргумент, якщо згадати дідуся з шапкою з червоною зіркою якого засудили на 5 років за це, чи того ж Стахіва ) , коли люди кінці з кінцями зводять щоби оплатити комуналку, або змушені мігрувати щоб знайти гідне життя, про пенсіонерів і дітей я взагалі мовчу. Про проблематику нацизму зрештою теж нічого не казатиму, всі хто вважає що в Україні з цим покраще ніж в Росії, може відправлятися за відомим напрямком.

Загалом, хочу сказати, що всіх наших полеглих побратимів і посестер, ми можемо вшановувати щодня, для цього непотрібні якісь окремі дати, для цього просто треба взяти волю в кулак, і продовжувати щоденну боротьбу. Найкраще їх вшанування буде перемога їхніх ідей.

Як люблять казати наші опоненти:
Per tutti camerati caduti - presente! ))

Дмитро Купер
Чорний Стяг