- Дякую за нахабний Курський рейд, - президент посміхнувся.

Вручив Володимиру Зеленському шеврон нашого полка.

Сльози, піт, кров минають. А тріумф волі українців лишається навіки.

Непросто дивитися вдовам та сиротам в очі.

Війна частіше породжує сиріт, аніж героїв.

Генерал СБУ «Хантер» (один з перших в історії людства контррозвідників, що відповідальні за потоплений флот ворога😂):

- Це Вам, майоре, дали найкращу нагороду, бойову. Бо героїв України у нас всілякі… отримують.

- Я оце їхав на днях і думав. Петицію якусь подати. Аби почистити всіх минулих «героїв». Щоб не образливо Вам було. Бо Ви за діло.

- Дай Бог, багато людей по ділу.

- Неважливо, що п…раси пролізають. Важливо, що за зроблене добрих людей відзначають.

«Хантеру» дали Героя України. І ще сьогодні ряду солдатів та офіцерів. Багато спецпризначенців, обличчя під масками. Невідомі герої війни.

А багатьом посмертно…

Батько загиблого відважного солдата, нині Героя України, підійшов і згадав, що покійний зі мною поруч бився на Майдані… Поспівчував загиблому брату.

Хороша - та відзнака, коли тебе подають без твого відома.

Так легше, знімати відповідальність «чи достатньо заслужив?»

Бо коли поруч нагороджують посмертно, то важко всидіти спокійно на місці. Важко усвідомлювати, що ми живі, а вони - ні.

Але мобілізує одне. Завершити почате.

Під урочисту музику в залі Маріїнського палацу під гімн України, як ніколи легко було підняти погляд до оздобленої люстри, і в очах пробігають образи небесної гвардії.

Вовчик Карась, Орест Квач, Історик, Їжак, Курка, Тенгрі, Сергій Смірнов та інші інші інші інші…

Будь-які відзнаки - мотивація аби за них помститися. Аби завершити бійню. І дійти до мети.

Дякую всім козаки хто стоїть пліч-о-пліч у боротьбі, всім, хто підтримує. Всім, хто вірить.

Ми всіх випотрошимо та зітремо нахер зі світу білого чортів ..баних.

Так і буде.

Честь🤝