#сторітайм
Я згадали, що колись зробили цю рубрику і успішно про неї забули (як типово для мого РДУГ).
Так от, я вам (і собі) трохи напам'ятаю, а заодно розкажу епічну історію про те, як я купували одяг в Сінсеї.
Коротше, я поїхали з Києва додому. Для контексту, я родом з села, але там вся цивілізація знаходиться в сусідньому СМТ. Так от. Поїхали я в те СМТ в лікарню по довідки в гуртожиток. Після цього вирішили забігти в Сінсей. По знижкам там примітили багато прикольного одягу. І тут почалася тривога. А магазин в тривогу зачиняється. Ну думаю, нічого страшного, піду ще десь поброжу. Побродили, тривога закінчилася і я повернулися. Приміряли і вже вибрали собі класні брюки, сорочку і жилетку, як знову почалася тривога. Мені прийшлося все залишити. Я надіялись дочекатися кінця тривоги. Чекали, чекали, чекали... Я прочекали 2 години і поїхали додому 🥲
Як тільки я приїхали додому, тривога закінчилася... І я ПОЇХАЛИ ЗНОВ ДО МАГАЗИНУ І ТАКИ ВСТИГЛИ КУПИТИ, ТЕ ЩО ВИБРАЛИ. Потім швиденько полетіли на маршрутку і як тільки приїхали додому, знов почалася тривога 🫠
Але я ВСТИГЛИ. Боже, це відчувалося так тріумфально! Ахахах.
Здається я дещо божевільні, коли діло стосується одягу 🙃