Я полюбляю собі казати: "мої люди не боялись тоді, то чому я маю боятись зараз?". Боялись вони одного – жити як раби і цей страх їх живив.
Кажуть, що за Україну треба померти. Я не погоджуюсь із цим твердженнями. За Неї треба жити.
Ми помирали надто багато разів, настав час жити, бо для матері нема нічого гірше за смерть дитини, чи не так?

35 років незалежності 12 з яких ми виборюємо цю саму незалежність країни яка існує вже понад тисячу років, культурі якої 5000-7000 років.

Мати у нас єдина – вільна наша Україна! Слава України в її дітях.