піта ніколи для катніс не був просто хлопцем, з яким їй доводилося грати в «кохання». для неї він був як проблиск сонця в темноті; як мир після війни; як запах свіжовипеченого хліба.

вона готова була віддати за нього життя, душу, переплести океани, зрівняти гори в рівнини, тільки б він жив, дихав. вона ніколи не хотіла його кохання, бо знала, що воно таке ж міцне і безмежне, як і її само.

піта — її друг, партнер, союзник, опора, кохання: ніжне та беззаперечне.

— піта — це той, хто потрібен мені, щоб залишатися собою.

їй було так важливо його захистити, він був потрібен їй, вона рятувала його, а він — її.

піта — той, кого не потрібно було обирати, він був тим, хто хотів для неї лише щастя і готовий був прийняти будь-яке рішення катніс, крім рішення порятувати його, ціною власного життя. цього він допустити не міг.

їх кохання, — без гучних фраз, без надмірності, — я завжди вважала найсуттєвішим та найщирішим.

дві різні душі, які неодмінно засяять разом; два відчайдушно закоханих трибути з найбіднішого округу 12.