я звичайна людина, без надзвичайних умінь, в тринадцять не отримала листа зі школи чаклунств та магії; я не стала феєю з крилами; навіть не стала індіаною джонсом, чи месником. я ходжу на звичайну роботу, їм звичайну їжу, їзджу на звичайному громадському транспорті, а не літаю на мітлі, тож — я звичайна. це не робить мене гіршою за інших, чи кращою, бо я — це я, навіть якщо в мені не тече кров чарівника, а я лише маґл.

не всі з нас добиваються висот, але кожен робить те, що він може робити, життя не залежить від наших злетів чи падінь, бо навіть найуспішніші страждають, бувають в депресії та втрачають рідних, зрештою, якщо всі ми смертні, чи варто нам жити, зважаючи не на думку оточуючих, а на думку самих себе?

бути звичайним — це вже надзвичайно.