Більшість сеошників не дуже полюбляють робити ресерчі і тестувати гіпотези. Я саме маю на увазі реальні скрупульозні ресерчі, ціль яких - знайти аномалію, розкласти на молекули, що і як зробили конкуренти, і спробувати відтворити це в тестах та отримати повторювані результати.

Працює… поки працює. Час від часу полюбляю почитувати різні книжки на цю тему і дуже раджу хоча б стисло прочитати / подивитися на ютубчику основні ідеї “Дилеми інноватора”, “Структури наукових революцій” та “Логіки наукового відкриття”.

Я сам бачу це по наших командах - як нехотя вони до цього підходять і як постійно приходиться накидувати їм задачі на ресерчі. Причина тут зовсім банальна - справжній ресерч - це повільно, незручно і не дає дешевого дофаміну.

Це титанічна розумова праця, але мільйони років еволюції навчили наш мозок економити енергію і шукати легкі шляхи.
Набагато простіше взяти “перевірену темку”, яку всі крутять, залити бюджет і чекати.

Ми самі не так давно засетапили повноцінний R&D-відділ, але про це напишу згодом.

Я люблю копати там, де зазвичай мало хто із Tier 1-2 сеошників копає.

Методично і педантично розбирати видачу Tier 3: Індонезія, Малайзія, Азербайджан, В'єтнам тощо. Можливо, хтось не розуміє логіку, але насправді там є чому повчитися. Методики, які зараз активно почали використовувати у Tier 1, сеошники в цих гео юзали роками.

Чому саме там? Низька маржа + дика конкуренція + немає грошей на “красиві” рішення + жорсткі регулятори. Коли в тебе низька маржа і висока конкуренція - ти починаєш крутитися. І винаходять там реально дикі, нечесні, робочі схеми. Бо інакше не заробиш.

Сеошники з Tier 1 часто дивляться на це зверхньо: “ну це ж Бангла, у нас так не спрацює”. А потім рівно ці методики починають з'являтися в DE/CA видачі - і великі контори раптом починають підсасувати. Не тому, що дурні (а можливо і дурні), а тому, що обросли жирком: процеси, погодження (прибити чи прикрутити), “у нас так не прийнято”, ризик-менеджмент, це не етично. Поки вони роздупляються, Sir із Делі вже викотив це в прод і зняв вершки.

Це рівно дилема інноватора за Крістенсеном. Прорив майже завжди приходить знизу, з убогих низькомаржинальних ринків, які великі гравці вважають негідними уваги. А коли помічають - часто вже пізно.

Тепер про тести. Усі пишуть “ми потестили”. Майже ніхто не тестить правильно. За Поппером нормальна гіпотеза - це та, яку можна роз’є**ти. Справжній тест має намагатися роз’є**ти твою гіпотезу, а не довести її. А що роблять 90%? Запускають зміну, бачать ріст і викатують пост у ТГ як все класно працює, але не беруть до уваги постійні апдейти та ще тисячу змінних. Це не тест, це підтвердження того, у що ти й так вірив. Confirmation bias у чистому вигляді.

Томас Кун це чудово описав у своїй відомій роботі. У будь-якій ніші є панівна парадигма “як прийнято робити”. 95% часу всі займаються “нормальною наукою” крутять те, що вже працює, потроху докручують. Але періодично вилазить аномалія - щось що ранжується всупереч усім справкам гугла і постам Джона Мюлера). Більшість аномалію ігнорує: “Гугл рандом”, “гугл зламався”, “це не відтворити”.

А саме в аномаліях ховається наступна революція.

Хто першим спіймав аномалію і розібрав її механіку - знімає вершки до того, як туди прийде натовп і вб'є схемку.

Висновків тут не буде, думай те!