Про Володимира Бобринського відомо надзвичайно мало — молоді роки розчинились у тумані Першої світової та більшовицької революції, а архів часів еміграції знищила пожежа. А втім, дещо про Бобринського ми все ж знаємо завдяки його співпраці з іншими яскравими представниками тогочасної артсцени та великими міжнародними брендами.

Бобринський народився 13 травня 1898 року. Навчався в Харківському художньому училищі, де особливу увагу приділяв театральному живопису та іконопису. Перша помітна робота Володимира — декоратор у театрі Синельникова (видатний український театральний діяч, актор, режисер та антрепренер. — Прим. ред.).

Бобринський був одним із лідерів групи харківських художників-авангардистів «Союз семи». У травні 1918 року в співпраці із Василем Єрмиловим він видає альманах «7+3». В 1919 Володимир та Василь разом працюють над «Збіркою нового мистецтва». У тому ж році Бобринський одружився з Лідією Третяковською (яка незадовго до цього пішла від Єрмилова). Коли в Харків заходить біла гвардія, Бобрицький за підробними документами тікає з міста, а потім і з країни.

«Як біженець із країни, якої більше не існувало, він подорожував із підробленим паспортом — вісім сторінок дрібного тексту польською мовою — настільки майстерно зробленим, що ні в кого не виникало жодного сумніву в його справжності, адже документ успішно пройшов перевірку в консульствах Англії, Франції, Італії та Греції…», — розповідав художник Саул Ялкерт у біографічному нарисі про Бобрицького в книзі «Forty Illustrators and How They Work».

Деякий час Володимир, як і багато інших іммігрантів із Російської імперії, мешкав у Константинополі. Там він створював костюми та декорації для балетної трупи, малював плакати та вивіски, а також працював акомпаніатором у кінотеатрі. Заробивши трохи грошей, Бобрицький приймає рішення переїхати в США.

У 1921 (за іншими джерелами в 1923) році Володимир Бобрицький прибуває до Нью-Йорка. Дуже швидко доля вводить його у сферу комерційної ілюстрації, або, простіше кажучи, реклами. Як і Єрмилов у Харкові, Бобрицький у Нью-Йорку впливає мистецтвом на свідомість мас. Але якщо перший пропагує ідеї компартії, то другий — капіталістичні цінності.

«Його рекламні макети для газет та журналів стали ковтком свіжого повітря. Бобрі (такий скорочений псевдонім Бобрицький почав використовувати в США) швидко отримав достатньо клієнтів, щоб розпочати незалежну кар’єру ілюстратора, головно у сфері реклами, яка була глибоко пронизана його класичною освітою та досвідом у театральному дизайні», — пише історик Волт Рід.

В 1925 році Володимира запросили на посаду артдиректора Saks Fifth Avenue — багато років харків’янин буде визначати «візуальну мову» одного з головних універмагів Америки. Пізніше клієнтами Бобрі стали такі fashion- та beauty-гіганти як Hanes, Corday і Avon, а також універмаг B. Altman and Company і виробник роялів Steinway & Sons.

Крім того, Бобрицький малював обкладинки Vogue, The New Yorker та Tatler. Під час роботи над журналами він легко перемикався з одного стилю на інший: від кубізму до ар-деко. Невдовзі Володимира помітив Олексій Бродович — артдиректор найвпливовішого на той момент модного журналу Harper’s Bazaar — і також запросив до співпраці. Це той рідкісний випадок, коли один художник працював буквально для всіх глянцевих журналів одночасно.