Що якщо я скажу вам що можна захоплюватись неймовірно складними, якісними, дорогими та професійними косплеями без того щоб засирати (чи навіть конструктивно критикувати усіх інших)..

Знаєте, давно помітив одну річ, яку впевнений багатьом буде дуже неприємно почути і складно сприйняти. Є певна категорія людей в косплеї які дисфункціонально невпевнені в собі і роблять це проблемою усіх навколо.

Невпевненість в собі, я думаю, ми усі відчуваємо певною мірою, і можемо зрозуміти, але тут, мабуть, важливо її прийняти, простити собі, і направити в мирне русло. Але це важко, болісно і принизливо, бо для цього свою невпевненість потрібно усвідомити. А якщо цього наполегливо не робити, то виходь ось що:

Косплей навряд колись стане мейнстрімно визнаним та поважним способом проводити час. В косплеї майже неможливо зробити карʼєру, заробити великі гроші, і навіть якщо досягаєш популярності, ця популярність умовно обмежена масштабами комʼюніті. Це вже багате підґрунтя для невпевненості в собі - ми тут усі займаємось справою яку суспільство загалом навряд колись визнає вартою.

Коли до цього додається внутрішня невпевненість, починається безкінечна конкуренція і порівняння. І я зараз не кажу про конкуренцію на конкурсах косплею, я кажу про те що, вона поза ці конкурси розповзається як хвороба.

Тоді виходить що всі одне одного між собою порівнюють, і єдиний спосіб відчути хоч трохи полегшення, трохи впевненості, це визначити категорію людей «які ну точно гірші за мене» і почуватися краще за рахунок цих людей. Ті хто невпевнені у якості власного пошиву та крафту, почуваються краще якщо списати решту як «косплей моделей». Люди які вважають єдиною своєю цінністю зовнішність, почуваються краще за рахунок тих кого назвуть менш привабливими. Люди які мають якийсь досвід чи освіту що могли б дати їм перевагу, стають «експертами» над усіма хто цієї «переваги» не має.

Ця конкуренція і отруйна потреба у самоствердженні знищує все навколо - творчість, натхнення, відчуття безпеки, бажання бути частиною комʼюніті.

Як створювати, як мати простір для помилок, експериментів, насолоди в таких умовах?

Я не знаю, ось моя щира відповідь.

Я не вважаю себе просвітленим і імунізованим від невпевненості. Ні, навпаки, невпевненість зі мною вже так давно, що вона як додатковий орган. Але я проти того щоб сліпо дозволити їй знищувати моє задоволення від того чим я займаюся, і точно проти того щоб дозволити їй знищувати це задоволення для інших. Здоровий глузд мусить втрутитись, і дозволити нам усвідомити що проекціювання власного болю на інших, не приносить полегшення, а лише помножує цей біль на оточуючих.