29 вересня 1866 року у місті Холм народився видатний український історик та політик Михайло Грушевський.

У 1879 році родина переїхала до Владикавказу. Там Грушевський навчався у 1-й Тифліській гімназії. Вищу освіту здобув у Київському університеті Святого Володимира. Саме під час навчання розпочалося формування Грушевського як історика: він писав есе на історичну тематику та свою першу наукову працю.

У 1894 році переїхав до Львова, де розгорнув активну наукову діяльність. Став професором Львівського університету, дійсним членом Наукового товариства імені Шевченка, а згодом — його головою. У 1897 році розпочав написання своєї головної праці — «Історії України-Руси».

У 1905 році Грушевський виїхав до Наддніпрянської України, де відвідав Київ, Одесу та Харків. Наступного року переїхав до Санкт-Петербурга, де взяв активну участь у діяльності української парламентської фракції, Українського клубу та редакції «Украинского вестника».

У 1914 році Грушевський повернувся до Києва. Російська влада зустріла вченого вороже: 28 листопада 1914 року його заарештували та звинуватили в австрофільстві, шпигунстві й причетності до створення Легіону Українських січових стрільців.

У 1915 році Грушевського відправили на заслання до Симбірська (нині Ульяновськ). Завдяки клопотанням Петроградської академії наук йому дозволили переїхати до Казані та займатися науковою роботою, але заборонили викладацьку діяльність. До Казані Грушевський із родиною переїхав 2 вересня 1915 року.

У жовтні того ж року в газеті «Речь» була опублікована його стаття, у якій Грушевський висловлювався за автономний статус України у складі Російської держави. Цей епізод став одним із проявів його тогочасної політичної позиції, яка не передбачала незалежності України.

У 1917–1918 роках Грушевський очолював Українську Центральну Раду. На початку Української революції він виступав за автономію України, однак із розгортанням більшовицько-української війни політична позиція Центральної Ради змінилася. 22 січня 1918 року IV Універсалом було проголошено незалежність Української Народної Республіки.

За часів Гетьманату Павла Скоропадського Грушевський перебував в опозиції до гетьманської влади. Водночас Скоропадський пропонував йому посаду професора в новоствореній Українській академії наук, однак Грушевський цю пропозицію не прийняв.

У 1919 році Грушевський емігрував до Європи. Спочатку перебував у Празі, а потім у Відні, де продовжив наукову та публіцистичну діяльність і представляв українські політичні сили.

У 1924 році повернувся до радянської України та став академіком Всеукраїнської академії наук, очоливши історико-філологічний відділ.

Наприкінці 1920-х років розпочалися переслідування наукових установ та співробітників, пов'язаних із Грушевським. У 1931 році він переїхав до Москви, де неодноразово допитувався органами радянської влади.

Наприкінці 1934 року Грушевський перебував на лікуванні у Кисловодську. Там у нього виник карбункул. Після операції його стан погіршився, і через три дні він помер від сепсису.

Михайло Грушевський помер 25 листопада 1934 року. Його тіло перевезли до Києва, де історика поховали на Байковому кладовищі.

📜 Історія України та світу 📖 • @istukrandworldbot • Буст • Тікток • Інстаграм • Фейсбук • Підтримати фінансово