Моє знайомство з Максом Кідруком почалось з «Не озирайся та мовчи». Вплив творчості Кінга очевидний, але немає відчуття кальки та модного «кради як художник», бо Кідрук максимально самостійний автор.

Щойно завершила «Зазирни у мої сни» і з оцінкою мені важко. Книга написана добре. Закриті усі моменти, є розвʼязка, завʼязка, (правда, початок був трохи затягнутим), непрогнозований сюжет, тож спостерігати було цікаво, але книга не задовільнила мене 😁

Тобто ставити книзі 6-7, бо герой не відповідає моїм очікуванням - це ж по-дитячому, нє?)

Головний герой мене бісив. Але ж наскільки натурально він зображений! Неідеальний чоловік, батько, дитина з неповної родини зі своїми травмами та проблемами з агресією.

Залучення Америки в сюжет також виглядало максимально натуральним.

Те, що я не погоджуюсь з якимись сюжетними моментами - це класно. Тобто книзі вдалось викликати і мене емоції та бажання обговорити і навіть трохи побомбити 😺

#відгуки #відгук