Файл "Лавкрафтівський жах (Lovecraftian horror)" доставлений агентом Енді Літом:
Об'єкт було виявлено у руїнах старої університетської бібліотеки, серед зотлілих томів і заборонених текстів, що, ймовірно, містили ключі до архітектури самої реальності. Це був колишній хранитель знань, тепер — лише тінь, зібрана з уламків часу. Його обличчя було спотворено: одне око тьмяне, інше — мерехтить, немов свічка на протязі, немов вікно, що накладає різні часові шари один на одного.
Я бачив у ньому відблиски минулого та спотвореного майбутнього... одночасно.
А потім я втратив мову... Точніше забув, як говорити, наче немовля. Доки його погляд руйнував моє сприйняття часу, він показав мені моменти, що не мали відбуватися водночас: моє народження, мить моєї майбутньої смерті (сподіваюсь, не передчасної) та життя моєї матері ще до мого народження. Свідомість болісно розтягувалася, намагаючись вмістити ці парадокси. А потім я знов заговорив... якимось мертвим, прадавнім діалектом, про існування якого й не здогадувався. Наче мою пам'ять витіснили знання, витягнуті із суміжних епох. Я ледь врятувався від його погляду, який він потім спрямував до зірок, шепочучи щось несуразне: «Йог... Со... Тот...».
⦿ Архіваріус — це химерна істота, що втратила свою цілісність унаслідок контакту з первозданними текстами та забороненими знаннями. Вона більше не є людиною, а лише оболонкою, одержимою маніакальною метою: збиранням загублених в часі артефактів та знань.
Його існування перетворилося на суцільний парадокс: у приміщеннях, де з'являється Архіваріус, годинники йдуть у різному ритмі, світанок може наставати двічі, а відлуння його кроків роздається ще до того, як він наблизиться. Фізичні прояви його сили включають здатність накладати шари часу один на одного, руйнувати сприйняття вами часу, а також подорожувати в минуле або майбутнє. Хоча останнє виглядає не як його власна сила, а як ворота, які відчиняє для нього стороння всеосяжна сутність.
#ЖаховирНІП