Файл "Слешер (Slasher horror)" доставлений агенткою Луною:
1 жовтня.
Містечко у темряві Жаховиру, третє зникнення за чотири місяці: докер з порту, вчителька музики на пенсії, тепер — молодий кур'єр. Нещасні випадки або втеча? Деінде було б і можливо, але три файли на моєму столі кричать про інше. Я перечитую їх знову і знову, Вік, стать, спосіб життя — нічого спільного. В голові пусто і лише стара травма коліна ниє на цю кляту вогкість.
4 жовтня.
Був у квартирі кур'єра. Звали його Денис. Одна річ не дає мені спокою. Його медична картка. Вроджений порок серця, аритмія. Дрібниця...але я згадав інші справи. Докер страждав від хронічного болю в спині після травми. Вчителька — на артрит, що спотворив пальці. Це не може бути збігом. Вже точно не тут.
5 жовтня.
Нитка підліткових байок привела мене до промислової зони. Покинутий гігант "ХімМаш", що помирає тут як історична спадщина контакту з Альтеррою. Години блукань іржавими лабіринтами. І я знайшов. Операційна в одному з закинутих цехів? Але замість медичних інструментів — промислові.
На стінах — креслення. Детальні анатомічні схеми людського тіла, поверх яких були нанесені червоною пастою мітки. Я знайшов схему кисті руки з позначками: "Коефіцієнт зносу суглоба: 73%. Заміна". Поряд — схема хребта, а на столі серце зчавлене під тиском тяжкої механічної структури.
Мене пройняв холод... коліно знову нагадує про себе тупим болем.
6 жовтня. Ніч.
Я тут. Сиджу на старих риштуваннях навпроти його цеху. Чекаю вже п'яту годину. Я прийшов сюди як мисливець, але з кожною хвилиною все більше відчуваю себе здобиччю.
І тоді я почув звук напряму з підліткових легенд. Рівномірний, холодний. Клац... пауза... клац...
Крізь іржаву щілину в металевому листі я побачив лише силует. Здоровань Кожен його рух вивірений, точний. Наче працює поршень гігантської машини.
На обличчі — іржава зварювальна маска старого зразка. Поліровані сталеві пластини, що йдуть від плеча до ліктя, прикручені прямо до кістки масивними болтами. Я бачив, як під ними скорочуються м'язи.
Я знаю він в курсі, що я тут... Тріск мого коліна, коли я опустився на вологу землю пролетів між металічними стінами як гром...
⦿ Рихтувальник
Забудьте байки про привидів. На заводі живе щось гірше — ідея, що втілилась у плоті та сталі. Рихтувальник. Він — м'ясник з душею інженера. Він ходить поміж іржавих верстатів та інструментів. Слухає хрускіт твоїх кісток, твій втомлений кашель і вже знає, як розріже твоє тіло, щоб дістатися до «поломки». Він не відчуває болю і не розуміє його.
А десь серед його сталевих стін ідеальні механізми з такими ж неідеальними залишками людської основи продовжують існувати своє життя.
#ЖаховирНІП