Мабуть, варто окремо проговорити ще одну причину, чому ми завжди радіємо, коли дослідження InformNapalm підхоплюють медіа, журналісти, тг-канали та інші OSINT-дослідники.

У нас немає редакції, де люди зранку приходять на роботу й отримують завдання щось розслідувати. InformNapalm всі ці роки роблять волонтери. Часто після основної роботи, вечорами, у вихідні або просто у вільний час. Іноді пишемо щось у соцмережах, але без SMM-фахівця — просто «по фану», на своєму вайбі.

Ми не Think Tank і не NGO, а звичайні люди доброї волі з різних країн, для яких ця війна з 2014 року з різних причин стала особистою. А волонтерська розвідка для багатьох із нас стала своєрідним хобі й одним зі способів сублімувати біль від втрат і трагедій у протидію агресору. Бо навіть одна людина або невелика група однодумців може запалити іскру, яка згодом перетвориться на велике полумʼя 🔥

І коли ти витратив кілька вечорів, а іноді й тижнів на дослідження та перевірку звʼязків, а потім бачиш, що твою знахідку понесли далі — це добре заряджає. Дає відчуття, що зусилля дали поштовх і не згасли після натискання кнопки «опублікувати».

Тому ми й звертаємо увагу на вторинні публікації. Не стільки через охоплення чи згадку InformNapalm, скільки через розуміння, що наша робота пішла далі. Хтось із журналістів, блогерів чи організацій доніс інформацію до своєї аудиторії, хтось із дослідників помітив нову зачіпку, хтось продовжив копати там, де ми зупинилися. І починається та сама ланцюгова реакція, заради якої все це й робиться.

Для волонтерської спільноти це, мабуть, один із найкращих видів мотивації — бачити, як знайдена тобою інформація починає жити своїм життям, розходиться різними мовами, потрапляє до нових людей і працює проти ворога, викриваючи те, що він намагався приховати.

Якщо поділяєте нашу філософію і такий підхід — підписуйтесь на @informnapalm у різних соцмережах і допомагайте поширювати наші матеріали різними мовами. Хтось шукає, хтось аналізує, хтось перекладає, а хтось просто вчасно робить репост — і кожен із цих кроків може стати тією самою маленькою іскрою.

Ми маленька міжнародна команда з великим полумʼяним серцем і вірою в нашу спільну майбутню перемогу України. І цей вогонь у наших серцях ми несемо крізь темряву вже понад 12 років — наближаючи перемогу там, де ми є, і так, як ми можемо.