🔤🔤🔤🔤🔤🔤🔤 Поки ми обговорювали з колегами і друзями OSINT-аналітиками наш попередній допис про «Вівальді 2», виникла ще одна робоча аналітична гіпотеза — про взаємодію OPSEC, військових комунікацій та західного OSINT.

У попередньому дописі ми звернули увагу на те, як частина інформації про райони операції спочатку існувала у відкритому просторі лише у вигляді окремих відео, геолокацій та OSINT-сигналів, а згодом була офіційно підтверджена Третім армійським корпусом.

Але тут може бути ще один рівень.

Перед офіційним розкриттям другого етапу у публічному просторі поступово з’являлися відео бойової роботи українських підрозділів. Західні OSINT-аналітики їх геолокували, зіставляли з іншими відкритими даними та починали обговорювати можливі зміни в районі операції.

І лише після того, як навколо цих сигналів уже сформувалося певне інформаційне поле, командування офіційно назвало Шандриголове, Дерилове та Дробишеве і розкрило ширші результати другого «сезону».

❓ Звідси виникає цікаве питання: хто в цій системі кого стимулює?

1️⃣ Можливий один сценарій: військове командування свідомо й дозовано публікує вже безпечні фрагменти бойової роботи. OSINT-спільнота починає їх аналізувати, геолокувати та обговорювати, а після цього офіційна комунікація розкриває наступний рівень картини.

2️⃣ Інший варіант — процес працює у зворотному напрямку. Незалежні аналітики поступово реконструюють дедалі більше деталей, і коли значна частина картини вже опинилася у відкритому просторі, а подальше розкриття командування вважає допустимим з погляду OPSEC, відбувається офіційне підтвердження.

3️⃣ Але найбільш цікавою виглядає третя модель: обидва процеси можуть працювати одночасно й створювати своєрідну петлю зворотного зв’язку:

Спочатку з’являється офіційно оприлюднений бойовий контент. Потім — геолокації та OSINT-аналіз. Далі — ширше обговорення у відкритому просторі. Після цього командування може розкрити завершений етап операції, а в інформаційний простір надходять нові матеріали.

Поки що це лише робоча гіпотеза.

Ми не знаємо, чи публікація окремих відео дійсно планувалася як інформаційна прелюдія. Так само немає підстав стверджувати, що західні OSINT-аналітики своїми публікаціями «змушують» військових щось розкривати.

🤘 Але «Вівальді» дає дуже хороший кейс, щоб це перевірити.

Третій армійський корпус уже сам описує операцію як послідовність «сезонів» і анонсує продовження. Тому наступний етап можна спостерігати вже системно: коли з’являється первинний бойовий контент, хто і коли його геолокує, як швидко ці дані підхоплюють великі OSINT-акаунти, коли починаються публічні оцінки ситуації і скільки часу минає до офіційного розкриття.

Якщо подібна послідовність повториться ще кілька разів, це вже буде матеріал для окремого дослідження про інформаційну архітектуру сучасної військової операції.

Бо командування сьогодні може управляти не лише тим, що приховується від противника, а й тим, у якому темпі безпечні фрагменти інформації переходять з оперативного простору у відкритий.

І тоді питання OPSEC стає значно складнішим за просте «публікувати чи не публікувати».
Саме цю межу ми нещодавно розбирали в матеріалі InformNapalm:

🎸 «OSINT, лінія фронту та OPSEC: коли відкрита інформація випереджає офіційну»

⚡️ Тепер буде особливо цікаво простежити інформаційний цикл наступного «сезону» «Вівальді» 🔤

Підписатись на офіційні сторінки InformNapalm ✅