Якщо уважно аналізувати покази, які надає цей та інші російські полонені з Курщини, які якось взаємодіяли із солдатами КНДР, то можна виокремити цікаві деталі:

- російські солдати витягали поранених корейців, а вбитих виносили самі корейці.
- приблизний коефіцієнт вбитих до поранених: 1:2.
- корейські підрозділи не стирають в нуль, а після деяких спроб - виводять на перегрупування/відновлення.
- корейців в шпиталях лікують краще, ніж російських військових, ставлення до них, як до еліти, а не просто гарматного м'яса. Тобто в порівнянні з росіянами вони на даному етапі виглядають як "вищий сорт".

Підсумовуючи ці та низку інших більш ранніх даних, можна припустити, що наразі для КНДР участь у війні проти України є способом отримання бойового досвіду сучасної війни для подальшого застосування цього досвіду у війні проти Південної Кореї. Можливо, є якісь умови та домовленості, за якими корейський спецназ має не стиратись в нуль в м'ясних штурмах, а при рівні втрат понад 25-30% - виводитись в безпечні райони. Кім Чен Ину потрібна своя підготовлена армія, обкатана в бойових умовах. На відміну від Путіна, наразі виглядає, що Кім Чен Ин не прагне просто втратити своїх спецпризначенців в обмін на рис та валюту, а має більш далекі стратегічні плани щодо них, хоч значний відсоток бійців все ж таки стає "безповоротними".
Ну і те, що в КНДР називають цю військову авантюру "священними навчаннями" натякає, що Кім Чен Ин готується до власної війни вже проти сусідів.