Китай і Білорусь почали спільні військові маневри "Атакуючий сокіл" на полігоні "Брестський" неподалік від кордонів України та Польщі.

За оголошеним планом маневри триватимуть до 19 липня і будуть відпрацьовуватись дії наступального характеру: нічне десантування, форсування водних перешкод, ведення дій у незнайомому населеному пункті. Тобто не приховується, що зведені китайсько-білоруські підрозділи готуються до наступальних, а не оборонних дій.

Нагадаємо, що у вересні 2021 року ми публікували декілька OSINT-моніторингів російсько-білоруських навчань "Запад-2021", які вказували на підготовку РФ до наступальних операцій проти України [1] , [2]. В 2015 році волонтер міжнародної спільноти InformNapalm Денис Івашин (який з 12 березня 2021 року знаходиться в полоні білоруського режиму внутрішньої окупації) звертав увагу на небезпечні фактори підготовки плацдарму ПКС РФ на території Білорусі. В 2016 році створення цього плацдарму було поставлене на паузу, але з 5 березня 2021 року знову відновилося і через тиждень після початку цього процесу органи КДБ РБ захопили Дениса в полон і висунули абсурдні звинувачення та кинули за ґрати.

Зараз вже не РФ, а Китай стає основним гравцем у Білорусі, відсунувши росіян на задній план. Такі союзи диктаторських режимів кидають виклик всій системі міжнародної безпеки. І на відміну від демократичних країн, які дуже довго приймають рішення, диктаторські режими діють більш оперативно та можуть готувати черговий бліцкриг з урахуванням досвіду війни РФ проти України. Це може бути як китайський бліцкриг проти Тайваню, так і участь білоруської армії у агресії проти України (фактично Білорусь вступила у військовий альянс з РФ і надала свою територію для агресії в 2022 році). Не виключено також, що китайська, білоруська та російська армії готуються діяти спільно у форматі гібридних операцій "зелених чоловічків" зразка 2014 року проти країн Балтії, або Польщі. І повільність прийняття рішень Північноатлантичним Альянсом з п'ятою колоною в тилу (Орбан і Фіцо) можуть стати критичними факторами, що паралізують всю систему колективної безпеки. Поки це гіпотетичні загрози, але ще ніколи вони не були настільки реальними, після відкриття Путіним "скриньки Пандори" і демонстрації імпотентності Заходу у протидії ядерному шантажу, що забезпечує повзучі поступки, або критичні обмежувальні рамки на застосування Західної зброї проти агресора.