🇺🇦 Є символи, значення яких ми по-справжньому розуміємо лише з часом.

💛 За три з половиною десятиліття синьо-жовтий прапор став для багатьох із нас звичною частиною державних свят, офіційних церемоній, університетських подій.

Але останні 12 років ми дивимося на нього інакше.

✊ Ми впізнаємо його на шевронах українських військових і шукаємо на фотографіях зі звільнених міст і сіл. Радіємо, коли він з’являється над українськими будівлями там, де ще вчора був окупант. Бачимо його в руках наших студентів і науковців у різних країнах світу – і без зайвих слів розуміємо: це наші.

🇺🇦 Щодня синьо-жовтий майорить і над Шевченковим університетом.
За цим прапором – велика університетська спільнота. Ті, хто сьогодні навчається і навчає, досліджує і працює, волонтерить і допомагає країні. І ті наші студенти, випускники, викладачі та працівники, які залишили університетські аудиторії, вдягли військовий стрій і стали на захист України.

🕯 Є серед них і ті, кого ми вже не зустрінемо в Університеті. Пам’ять про них назавжди залишиться частиною історії КНУ – так само, як їхня боротьба стала частиною історії України.

Схиляємо голови, згадуючи тих, хто віддав життя за те, щоб український прапор залишався прапором вільної держави.

🇺🇦 Мабуть, тому сьогодні Державний Прапор для нас – уже не просто два кольори.
Це знак того, що Україна є.
Що вона має своє ім’я, свою історію, свою культуру, свою науку й освіту.
І є люди, готові усе це берегти.

🗺 Нехай синьо-жовтий завжди майорить над Україною.

І над нашим Університетом – у вільному Києві, у вільній державі.

🇺🇦 З Днем Державного Прапора України!