HOSPITALLERS PARAMEDICS

Сьогодні Єві Ройтер мала б виповнитися 26 років.

Вона долучилася до «Госпітальєрів» у листопаді 2022 року. До цього навчалася в НАОМА, займалася мистецтвознавством, малювала, працювала у геймдеві.

У нашому батальйоні Єва була парамедикинею: виїжджала на евакуації, працювала на стабпунктах, допомагала військовим і цивільним.

Єва швидко вчилася і не боялася братися за нове.

У 2024 році вона долучилася до служби у 25-й ОПДБр, де працювала з безпілотними системами та займалася інженерною роботою, продовжуючи виходити на чергування в «Госпітальєрах».

Єва була неймовірно багатогранною, талановитою та світлою людиною. Вона могла говорити про мистецтво, а за кілька годин — рятувати життя під обстрілами. Вона постійно вчилася і ніколи не боялася викликів.

1 серпня 2026 року Єва загинула в Києві. Після першої атаки росіян вона приїхала допомагати постраждалим і загинула під час повторного удару.

Їй назавжди 25.

Пам'ятаємо і бережемо цю пам’ять у серцях.

Допомога родині (картка ПриватБанк)
4731 2196 5816 6651

На жаль, у нашому батальйоні знову втрата.

У суботу ми прощатимемося з нашим побратимом Шивою — Поляковим Володимиром Костянтиновичем.

Шива народився в росії. Але свідомо обрав інший шлях — шлях людини, яка не змогла залишатися осторонь, коли російський режим приніс Україні війну, смерть і руйнування. Він став на бік України, свободи, правди та справедливості.

Він не просто відкинув те, що було пов’язане з країною свого походження.

Він почав діяти — став українським добровольцем і присвятив себе порятунку життів українських військових та цивільних. Ризикуючи власним життям, він допомагав тим, хто захищав Україну, і тим, хто опинився поруч із війною.

Згодом Україна стала для нього домом.

Тут він створив родину з коханою Катериною, виховував двох дітей, знайшов друзів, побратимів та людей, які стали для нього близькими. Саме тут було його життя, його родина і його вибір.

Життя не раз випробовувало Шиву на міцність — і фізично, і морально. Та попри все він залишався щирим, добрим, чесним, відкритим, відданим і небайдужим до людей.

Він мав силу подивитися на власне минуле й зробити непростий, але свідомий вибір. Обрати Україну. Обрати суспільство, частиною якого він хотів бути. Обрати людей, яких захищав і заради яких жив.

Шива вважав Україну своєю справжньою Батьківщиною, а Госпітальєрів — своїми побратимами.

Ще за життя, говорячи про смерть, він просив не сумувати на його похованні. Просив говорити теплі слова, згадувати його, увімкнути улюблену музику. І щоб прозвучала мантра.

Ми виконаємо його волю.

Проведемо Шиву в останню путь не лише зі сльозами, а й зі словами вдячності, які, можливо, не завжди встигали сказати йому за життя. Зі спогадами про людину, яка залишила свій слід у житті багатьох із нас.

Кожен, хто захоче, зможе сказати кілька слів про Шиву — згадати його, розповісти свою історію, поділитися тим, що зараз на серці.

Після цього прозвучить мантра. А потім — його улюблена пісня Джиммі Гендрікса.

Саме так він просив.

Можливо, це і є правильний спосіб попрощатися з людиною, яка стільки віддала іншим. Не лише сумувати за нею, а й згадати її життя, її вибір, її вчинки та все те добро, яке вона залишила після себе.

Прощання з нашим побратимом Шивою відбудеться 3 жовтня 2026 року, у суботу, о 13:00 у Центральній великій залі Байкового крематорію.

Хто знав нашого Шиву — приходьте віддати йому останню шану. Приходьте згадати його. І просто побути поруч.

"Ветеранка знімає форму і стає невидимою": Катерина Приймак, парамедикиня, очільниця Руху VETERANKA

💬Мій шлях розпочався ще на Майдані. Там я познайомилась із хлопцями, які з початком АТО у складі Українського добровольчого корпусу пішли на фронт.

Я була свідком, як вони звільняли міста, отримували поранення. Восени 2014-го я долучилась до "Госпітальєрів" – 11 місяців працювала у складі евакуаційної бригади на Донеччині, зокрема в Пісках та на шахті "Бутівка".

А у 2022-му пішла на ще одну ротацію під Херсон", – розповідає ветеранка, парамедикиня 33-річна Катерина Приймак, співзасновниця ГО "Жіночий ветеранський рух" та директорка БФ VETERANKA.

https://www.rbc.ua/rus/news/vsi-mi-zustrinemos-fronti-istoriyi-zahisnikiv-1790776465.html

На евакуації важливо не лише врятувати пораненого. Важливо повернутися з неї самим.

Обстріли, FPV, артилерія, мінування, удари по евакуаційних маршрутах — екіпаж має бути готовим не лише надати допомогу пораненому, а й захистити себе.

У цивільному житті Госпітальєри — вчителі, лікарі, митці, IT-фахівці та люди десятків інших професій.

Вони проходять професійний вишкіл, беруть відпустки або відгули за власний рахунок і їдуть на ротації, щоб евакуйовувати поранених та підсилювати медичну службу СОУ.

Госпітальєри не мають державного фінансування. Забезпечення екіпажів значною мірою залежить від пожертв.

Якісна амуніція — одна з необхідних складових безпеки під час роботи. Вона має відповідати умовам, у яких працюють екіпажі, та забезпечувати належний рівень захисту під час евакуацій.

Ми збираємо кошти на амуніцію для Госпітальєрів, щоб медики-добровольці мали необхідне спорядження для роботи.

Підтримайте збір збір на забезпечення батальйону!

Ваш донат допомагає екіпажам бути краще підготовленими та захищеними під час евакуацій.

Посилання на банку: https://send.monobank.ua/jar/3Xn7f9gHZu

PayPal: donate@usukrainianactivists.org

«Австрійка», на рахунку якої вже понад 18 тисяч евакуйованих поранених, — це остання ланка евакуації бійців перед наданням їм профільної медичної допомоги.

Військові розуміють, що далі їх чекає шлях операцій, лікування й, можливо, тривалої реабілітації. Вони морально готуються й набираються сил. Наше ж завдання — стежити за станом поранених, тримати стабільний рівень знеболення, продовжувати інфузійну терапію, яку почали медики ПХГ.

Це довга ланка евакуації, яка потребує великих витрат розхідників і пального, тому збір на «Австрійку» завжди відкритий.

Підтримати збір на роботу евакуаційного автобусу "Австрійка" можна за посиланням: https://send.monobank.ua/jar/3383KmqHMV

Молодість має бути часом, коли можна мріяти й не боятися, що завтра може не настати.

Але в Україні 21-річний військовий має поранення, а 20-річний медик-доброволець надає йому допомогу під час евакуації.

Двоє молодих людей, які могли б зараз говорити про зовсім інше. Але замість безтурботності — війна.

——————

Youth should be a time when you can dream without being afraid that tomorrow might never come.

But in Ukraine, a 21-year-old soldier is wounded, while a 20-year-old volunteer medic provides him with care during evacuation.

Two young people who could be talking about something entirely different right now. But instead of carefree days, there is war.

Вчора стало відомо про збіг ДНК із тілом нашого побратима «Бонда» — Сергія Кукурузи.

Ймовірно, він загинув у травні, коли зник безвісти під час бойового завдання.

Сергій працював у Госпітальєрах з 2019 року, продовжував рятувати життя у складі батальйону й після початку повномасштабного вторгнення.

До війська долучився 2 липня 2022 року.

Він був оператором відділення протитанкових ракетних комплексів взводу вогневої підтримки.

Більше трьох років служив у Збройних Силах України.
22 травня 2026 року Сергій зник безвісти біля села Новий Мир Ізюмського району Харківської області, де його підрозділ брав участь у визволенні села.

Сергію було 36 років.

Співчуття від усього батальйону рідним і близьким, його побратимам, друзям і всім, хто знав Сергія та чекав на його повернення.

Бонде, дякуємо за службу.

Спочивай з миром.
Честь!

До повномасштабної війни наш побратим Віталій Гакало закінчив Кременецький медичний коледж і працював фельдшером на швидкій.

У 2022-му вступив до Тернопільського національного медичного університету імені Івана Горбачевського — на «Медицину».

Коли почалося повномасштабне вторгнення, продовжив рятувати людей — тільки вже в інших умовах: Азовсталь, Часів Яр, Бахмут, Соледар, Лиманський напрямок.

Тільки за один місяць на Лиманському напрямку він з екіпажем евакуював близько 200 поранених. Між ротаціями повертався до навчання.

Хотів стати травматологом.

У жовтні 2025-го приєднався до 67-ї окремої механізованої бригади. 26 липня 2026 року серце Віталія зупинилося під час виконання бойового завдання на Дніпропетровському напрямку.

Йому було 24. До 25-річчя лишалося менше двох тижнів.

Ми всі запам’ятали Віталія не за якимось геройським епізодом, а за його вдумливою вдачею і звичкою доколупуватися в усьому до суті. Навіть після важких евакуацій він знаходив час щось почитати чи повторити конспект.

Він дуже багато вчився. Настільки багато, що ще у 2023-му побратими дали йому позивний — Професор. Віталій не встиг закінчити університет. Не встиг стати лікарем, яким планував бути.

Після загибелі Тернопільська міська рада присвоїла Віталію звання Почесного громадянина міста Тернополя. Але цього недостатньо.

Родина і увесь наш батальйон «Госпітальєри» просимо підписати петицію про присвоєння Віталію Гакалу звання Героя України посмертно.

Витратьте хвилину на підпис — і людина, яка все життя рятувала інших, отримає визнання своєї жертовності від країни, за яку віддала життя.

https://petition.president.gov.ua/petition/269332

🇺🇸🇺🇦 Госпітальєри вкотре дякують організації US Ukrainian Activists (USUA) за величезну допомогу з ремонтом наших автівок.

Наші автомобілі щодня отримують велике навантаження. Тому ремонт, запчастини та обслуговування — це постійна потреба, без якої неможливо продовжувати евакуаційну роботу.

У квітні USUA передали нам 72,450$ доларів на ремонт евакуаційних автомобілів.

Робота ще триває, тому всю суму наразі не використано — окрім автомобілів, що ви бачите на фото ще три перебувають у ремонті. На них ми проводимо капітальний ремонт двигунів.

Ми також дамо детальний звіт по цим авто після завершення робіт.

А вже зараз у цьому дописі — усі інші автомобілі, які вдалося відремонтувати, та детальна інформація про виконані роботи.

Для нас важливо не просто отримати допомогу, а й показати, як кожен долар працює на спільну мету — щоб евакуаційні екіпажі могли вчасно виїжджати на допомогу нашим захисникам.

Це вже друга партія автомобілів, які вдалося відремонтувати у 2026 році завдяки допомозі USUA.

Щиро дякуємо за підтримку, яка допомагає нашим екіпажам залишатися на ходу!

————————————

The Hospitallers would like to once again thank US Ukrainian Activists (USUA) for their tremendous support in repairing our vehicles.

Our vehicles are under heavy daily use. That is why repairs, spare parts, and maintenance are an ongoing necessity — without them, our evacuation work simply cannot continue.

In April, USUA provided us with $72,450 to repair our evacuation vehicles.

The work is still ongoing, so the full amount has not yet been spent. In addition to the vehicles you see in the photos, three more are currently undergoing repairs, including major engine overhauls.

We will also provide a detailed report on these vehicles once the work is completed.

For now, this post includes all the other vehicles we have already managed to repair, along with detailed information about the work carried out.

It is important for us not only to receive support, but also to show how every dollar contributes to our shared goal — ensuring that evacuation crews can get out on the road in time to help save the lives of our defenders.

This is already the second batch of vehicles we have been able to repair in 2026 thanks to USUA’s support.

We are sincerely grateful for this support, which helps keep our crews on the road and ready to evacuate those who need our help.