Шість днів сама по собі. Без людей, без чиїхось голосів поруч, без думки про те, що хтось прикриє твою спину. Лише я, зброя і постійне відчуття, що за кожним кущем або дверима може ховатися хтось, кому краще не показуватися на очі.
Я більше не довіряю людям.. Мертві хоча б не прикидаються добрими. Вони не посміхаються, не обіцяють допомогти, а потім не встромляють ніж у спину, коли ти найменше цього очікуєш.
Після того, що сталося, я засвоїла одну просту річ: не кожна людина, яка простягає тобі руку, хоче тебе врятувати.Іноді вона просто хоче переконатися, що ти підійдеш достатньо близько.
Тому тепер я тримаюся осторонь. Не питаю імен. Не розповідаю свого. Не залишаюся поруч довше, ніж потрібно. 】: :]
× | • • • | ×
Бо одного разу я вже довірилася не тим людям.
І вдруге такої помилки я собі не дозволю.× | • • • | ×
#лор #Пері #арт