Forwarded from • extinct galactic zone •
ㅤㅤㅤдень одинадцятий.
ㅤㅤㅤколи ти починаєш задумуватися про те, що таке свобода, важко одразу підібрати щось неклішове. свобода слова, вибору, права, бла-бла-бла, вся ця суєта багатих і привілейованих.
ㅤㅤㅤненсі про це теж думає, хоч б хто вважав її дурепою чи просто відбитою на всю голову.
ㅤㅤㅤу неї ніколи не було свободи. дитинство, проведене спочатку в бідности, потім — той самий страшний місяць планувань втечі до америки, в пошуках кращого життя. ненсі тоді була три яблучка зросту, але пам'ятає чітко, як батьки на останніх подихах збирали гроші на те, щоб знищити про себе всі згадки, сліди існування і на темну каюту в контрабандистському кораблі. вона навіть пам'ятає, як там пахло порохом, металом і кряхкотіли ящики — плавати по мертвому токсичному океану зі зброєю, здається, все ще сниться в жахах.
ㅤㅤㅤпотім — ще більші борги. потім — її штовхають до якогось мудака, а він протягує батькам пачку з грошима. далі — темрява. липка, гидка, від якої ніколи не відмитися. иноді ненсі відчуває, як невидима рука стискає її горло, від чого паморочиться голова. чи як затягують джгут на руці, щоб вколоти наркоту — так дівчатка течуть легше і не пручаються.
ㅤㅤㅤсвобода. дурне слово. майже невідоме. мріяти про нього вона собі заборонила. так легше сприймався світ, особливо коли дах почав їхати без можливости повернути все до початку.
ㅤㅤㅤсвободу вона згадує, коли за неї знову передають гроші, тільки тепер її штовхають до якоїсь невисокої втомленої жінки. обличчя — до біса знайоме.
ㅤㅤㅤрю лише з часом розуміє, що тоді саме її рятівниця бігала по кораблю зі зброєю, намагалася питання вирішувати. але від тієї рудої залишилися лише загальні риси, і від неї пахло свободою так само, як зараз.
ㅤㅤㅤхоча спочатку — не віриться. в перший ж день ненсі погрожує розпахати собі брюхо і закинути кишку на вентилятор, щоб кров'ю весь бар забризгало, якщо її змусять щось зробити. чолов'яга у бару тоді лише тяжко зітхнув, а ірелія — втома їй додавала віку занадто багато — тільки відповіла, що це нереально, що ненсі стече кров'ю швидше.
ㅤㅤㅤі, до того ж, її ніхто не тримав.
ㅤㅤㅤбілет до свободи лежав у її долонях одразу після видалення чипів і покращення імплантів. нові пальці, відсутність маячків, навіть голова не так болить — ще і від наркоти почистили, чи що?
ㅤㅤㅤбіжи і гуляй собі. за тобою не побіжуть.
ㅤㅤㅤненсі не вірить. довго. намагається себе впевнити, що це лише пастка, тому вперто залишається, щоб дізнатися. до того ж, місто незнайоме, криве і косе, сліпить очі і дурманить голову. у барі подобається рю більше.
ㅤㅤㅤвона не вірить у свободу в подарунок. задовбує питаннями.
ㅤㅤㅤпотім їй трапляється новина, що її колишній бордель згорів, а власника повісили неподалік. "як христа, мати василева, коли ти такою збоченкою стала, фішер?" говорить тоді ейс, той ще мудак, а ненсі ловить першу панічну атаку, і знову руки стискають її шию.
ㅤㅤㅤвона не розуміє, як б ірелія не намагалася їй пояснити.
ㅤㅤㅤвона боїться зрозуміти. легше відштовхнути. так її виженуть, і світ знову стане виключно чорним.
ㅤㅤㅤсвобода гірка на смак.
ㅤㅤㅤненсі в неї не вірить до моменту, коли вперше з вуст не вискакує прокляте "омма". на щастя, її рятівниця не знає корейської або думає, що це груба лайка.
ㅤㅤㅤі з часом свобода стає щось зрозумілим.
ㅤㅤㅤколючим, кривавим, иноді хвилюючим, але явищем.
ㅤㅤㅤїї.
ㅤㅤㅤсвобода стає гострою, коли приходить нова влада.
ㅤㅤㅤсвобода стає зброєю, коли вона хапає за собою барана на імплантах, щоб взірвати відділок поліції до останньої цеглинки.
ㅤㅤㅤсвобода стає ціллю, коли вночі фарбою вона малює казна-що на стінах мерії.
ㅤㅤㅤсвобода стає метою, коли від клею для плакатів чешуться пальці на справжній руці.
ㅤㅤㅤсвобода отримує ціну, коли жінка, що колись врятувала її, закривається в кабінеті на усі паролі після смерті ще одного революціонера, а ненсі подумки згадує, як надати першу медичну допомогу при спробі самогубства.
ㅤㅤㅤсвобода стає чимось.
ㅤㅤㅤ— але блять, омма, назва — хуєта.
ㅤㅤㅤ— іди до біса, урі тталь.
ㅤㅤㅤі хоча б заради однієї людини ненсі буде вірити в те, що свобода має значення.
