Не факт, что все учителя использовали данный текст. Может, его вообще никто никогда не брал для диктанта. Но сам факт появления подобного геббельсовского опуса в материалах для школы...
Диктант для 11 класу. Видання 2011 року.
"Ми – дiти Украïни, вона наша Мати. Матерiв, як вiдомо, не обирають. Чеснi люди. А малороси, народившись українцями, вiдкидають рiдну матiр, iдуть до мачухи i служать їй, як матерi. Ось такi серед нас народжуються, такi серед нас живуть, вимагають до себе поваги. У таких «дiтей України» серце не здригається, коли вони зраджують свою Матiр – Україну. У них вiдсутнi почуття сорому за свою злодiйську поведiнку, у них немає такого морального компонента, як вiдповiдальнiсть перед пращурами i нащадками; вони не мають докорiв сумлiння за те, що своєю поведiнкою ганьблять всю українську нацiю. Лише за формою цi iстоти належать до людського середовища, а за змiстом – до недолюдкiв, напiвлюдей (якщо вони мають навiть вищу освiту та вченi ступенi й звання). За багатьма з них вже давним-давно плачуть українськi в'язниці. Плачуть I нiяк не дочекаються своїх «клiєнтiв». Не плачте, в'язниці, чекайте, прийде ваш час, до вас-таки завiтають українофоби не в гостi, а назавжди. I тодi українське суспiльство очиститься вiд цього смiття, вiд нестерпного бруду i ганьби".
(За Iваном Белебехою)
Українська мова. 11 клас. Плани-конспекти уроків. Академічний рівень (для шкіл з росiйскою мовою навчання). — Х.: Вид-во «Ранок», 2011.— 304 с.— (Новий майстер-клас).
ISBN 978–617–540–331–0.
Посібник складено за новою програмою з української мови для загальноосвітніх шкіл з російською мовою навчання «Українська мова. 10–11 класи. Академічний рівень» (укладачі Л. В. Скуратівський, Г. Т. Шелехова, В. І. Тихоша, А. М. Корольчук, В. І. Новосьолова, Я. І. Остаф).
Призначено для вчителів української мови та студентів філологічних факультетів.
автор: Ламанова С. В.
мова: укр.
формат: 145х215
упаковка: 10
кількість сторінок: 304
обкладинка: м'яка.
Перевод:
"Мы – дети Украины, она наша Мать. Матерей, как известно, не выбирают. Честные люди. А малороссы, родившись украинцами, отбрасывают родную мать, идут к мачехе и служат ей, как матери. Такие среди нас рождаются, такие среди нас живут, требуют к себе уважения. У таких «детей Украины» сердце не содрогается, когда они предают свою Мать – Украину. У них отсутствуют чувство стыда за свое воровское поведение, у них нет такого морального компонента, как ответственность перед предками и потомками; у них нет угрызений совести за то, что своим поведением позорят всю украинскую нацию. Только по форме эти существа относятся к человеческой среде, а по содержанию – к недолюдкам, полулюдям (если они имеют даже высшее образование и ученые степени и звания). За многими из них уже давно плачут украинские тюрьмы. Плачут И никак не дождутся своих «клиентов». Не плачьте, тюрьмы, ждите, придет ваше время, к вам все-таки приедут украинофобы не в гости, а навсегда. И тогда украинское общество очистится от этого мусора, от невыносимой грязи и позора».
Теперь школ с русским языком обучения нет, но расчеловечиание русскоязычных осталось