Зеленський затвердив нову Національну стратегію у сфері прав людини. Це реакція України на вимоги ЄС.
Взагалі комічно все це виглядає, адже українська влада давно заплющила очі на окремі статті Конституції, які гарантують права людини та забороняють їх порушення.
Нагадаю, що українська влада неодноразово офіційно повідомляла Раду Європи про відступ від окремих зобов’язань за Європейською конвенцією з прав людини у зв’язку з воєнним станом. У 2024 році Україна повідомила про скасування частини цих відступів. Тож виникає цілком логічне запитання: навіщо затверджувати нові стратегії захисту прав людини, якщо проблема полягає не у відсутності документів, а в реальному дотриманні прав, гарантованих Конституцією та міжнародними договорами?
Серед осіб, які в затвердженому Зеленським документі визначені як потенційно схильні до підвищеного ризику, згадуються представники ЛГБТ, національних меншин, внутрішньо переміщені особи, родичі ветеранів і військовослужбовців.
Щодо мовного питання, то метою визначено «збереження та розвиток мовної, культурної, етнічної та релігійної самобутності» нацменшин. Але давайте подивимося на реальність. Мовне питання в Україні стало істеричним і відверто агресивним. Воно розколює суспільство, і держава цьому всіляко сприяє, якщо взагалі не задає тон. Подивіться на ситуацію навколо російськомовних громадян. Формується тенденція: якщо ти не спілкуєшся українською в побуті, то ти вже не патріот, а прислужник ворога. Хіба це захист прав людини та шлях до об’єднання суспільства?
Щодо мобілізації, у стратегії згадується загроза примусової мобілізації на територіях, підконтрольних рф. Та чомусь не приділено належної уваги свавіллю під час мобілізації на підконтрольній Україні території. Людей б’ють, незаконно утримують, фіксуються кричущі випадки ймовірних катувань та смерті. Розслідування таких випадків часто не дають результатів, а винні уникають відповідальності. На це свавілля останнім часом уже офіційно звертає увагу й Омбудсман Дмитро Лубінець.
Я б, до прикладу, захист громадян від таких порушень зробила б одним із ключових пріоритетів стратегії!
Тому пафосність заяв розбивається об реальність і суттєво відрізняється від того, що ми бачимо сьогодні у сфері захисту прав людини в Україні. Якщо права, гарантовані Конституцією та міжнародними договорами, не дотримуються на практиці, то нова Національна стратегія ризикує залишитися звичайною профанацією.
Можливо, я помиляюся, і ви мене виправите? Поділіться, будь ласка, своєю думкою.
Telegram | Facebook | Youtube | Короткі нарізки Tik-Tok