1 жовтня Антимонопольний комітет повідомив, що встановив змову семи суб’єктів господарювання під час торгів на закупівлях для потреб оборони. Штрафи — понад 192 мільйони гривень.
Ви знаєте, було би смішно, якби не було так сумно! Адже про корупцію в оборонних закупівлями ми говоримо далеко не перший рік.
Коли я очолювала ТСК, яка займалася питаннями можливих порушень у Міністерстві оборони та Збройних силах України, ми не просто обговорювали проблему. Ми розбирали конкретні кейси, направляли купу звернень і вимагали відповідей від відповідальних органів. І за багатьма нашими зверненнями справа не обмежилася паперовою тяганиною — уже є судові вироки.
Але тут є один нюанс, який мене відверто обурює. У таких справах відповідальність нерідко зосереджується на компанії, яка постачала товар. А де відповідальність чиновника, який підписував контракт? Де розслідування щодо тих, хто погоджував закупівлю, мав контролювати її умови й отримував свою частку відкату?
Якщо постачальник відповідає, а посадовець, який міг бути частиною цієї схеми, залишається поза увагою слідства, то що це за підхід? Виходить якесь однобічне розслідування: одного покарали, а до іншого навіть не виникло запитань?
Тому в мене є запитання до тих, хто відповідає за контроль і розслідування.
Скільки ще таких історій потрібно виявити, щоб нарешті запрацювала система, яка не дозволяє наживатися на обороні?
Штраф у 192 мільйони — це, звісно, не дрібниця. Але штраф — це ще не повернуті державі гроші. І точно не гарантія, що подібне не повториться.
Не розраховуйте, що війна все спише. Не спише.
Гроші на оборону — це не чиясь годівниця. Це гроші країни, яка воює. І я не збираюся мовчати, коли виникають питання, на які суспільство має право отримати відповіді, хай і не зручні.
Telegram | Facebook | Youtube | Короткі нарізки Tik-Tok