Я скептично відношусь до неформалів. Дуже скептично. Хоча й сам ним є.

За неформальністю часто стоять хренові речі, які уміло ховають: психічні відхилення, придушені травми, а іноді й поламане світосприйняття...

Хоча, з певною проникливістю та соціальним досвідом можна спокійно знаходити розстроєні клавіші.

Грати на розстроєних клавішах – діло апокаліптичне. Якщо людина має підтверджений аналіз і скерування у психушку – це нормально, бо ти знаєш, куди натискати не варто. Коли людина душить внутрішній хаос, відкриваючи вентиляцію вираження, ти вже не знаєш ані причини, ані ціни, ані противірусної стратегії.

Так, неформальність – це вірус. Не звертаючи уваги на цілісність фундаменту, наївна людина не фільтруючи переймає цю красу і хворобливість.

Але зі світосприйняттям тема значно цікавіша. У неформальному середовищі є ті, чий плин думок і бачення природніх речей дійсно відходить від норми – це духовні психи.

Я люблю психів за їх сміливість, але все ще ставлюся скептично, бо сам по собі хаос у черепній коробці є не більше, аніж ресурсом.

Більшу частину життя я вважав, що з неформалами зв'язуватись не бажано, бо "ці люди виходять із норми заради низькосортних цілей задоволення его, адже їм не вистачило сил і пристосованості для адекватніших методів. В їх мізках бардак і бруд. Вони не знають, куди його викинути, від чого й виглядають столь дивно.".

Та якщо піднятись на сходинку вище – питання не в тому, чиста в тебе голова, чи ні. Питання в тому, чи зможеш ти розкласти внутрішній хаос полицями. Чи вистачить тобі самоконтролю, щоб перетворити цей бардак і бруд на мистецтво?

Переважна маса легенд і знаменитостей – психи, що підкорили течії і спрямували в єдине русло.

GIOVINEZZA

Написав Марко Нестерчук "Нестор" ꑭ