закоханою неодмінно має бути людина із трагічним світобаченням, звикла до жорстокості в світі і не приймає кохання як звиклу суспільству норму..
- а що, якщо сказати, що чудовиська… не носять потворного обличчя і не обовʼязково мають жахливе минуле?
- що якщо закоханою буде не трагічна особистість, а людина, яка потрапила в пастку?
фільм пробудження, [в оригіналі passengers] під історію трагічності намагається сховати розповідь про магічне, майже казкове, кохання.
двоє людей посеред нічого:; їхні історії, їхні душі - ідеально підходять одне одному:: в їхньому розпорядженні всі ресурси , які потрібні людині для виживання і хоч умови видаються доволі жорстокими, проте вони разом, підтримка одне одному:;
разом - легше.
буде мало сказати, які емоції після себе залишив цей фільм.
жах, обгорнутий в етикетку щасливого кінця, мабуть залишив в моїй памʼяті настільки сильні сліди, що досі викликає мурашки при згадці.
для чудовиська немає нічого романтичнішого ніж жертва, яка зрештою закохується в нього і вони живуть разом довго і щасливо.
згадати ту ж відому казку «красуня та чудовисько», хіба вона не закінчується фразою ʼі жили вони довго та щасливоʼ?
якщо під цим розуміти відречення від свого вибору, жертвування своєї свободи та свого життя на користь когось іншого, то мабуть так.
в пасажирах [увага спойлери] чоловік опинившись в скрутній ситуації і приречений померти на самоті, вирішує свідомо зробити своєю компаньйонкою випадкову жінку [хоча сказати «випадкову» тут буде помилковою, він детально вивчав біографію різних жінок, щоб обрати -ту саму-] та приректи її на таке ж життя як і у нього.
все заради себе, свого егоїстичного бажання не бути самотнім.
на початку ви не побачите монстра. це буде людина, яка опинилась в скрутній ситуації не зі своє волі.
чудовиськом його роблять його ж дії.
а що ми маємо по той бік закоханості?
чесно, ніколи не усвідомлю кінцівки цього фільму, ніколи не прийму його як дійсний сценарій життя.
вкотре романтичну історію нам показують як жертву жінки на користь чоловіка.
вона має відкинути свої пріоритети, свої амбіції та мрії, якими живе, заради .. не знаю? невідомості? чоловіка який свідомо прирік тебе на таке життя і силоміць відібрав свободу вибору?
в кінці все закінчується щасливими поглядами та закадровим голосом, який натякає на важке проте (!) щасливе життя подружньої пари, що попри всі труднощі, змогла подолати таку важку перешкоду!!
- а я бачу там трагічність, яку проживають жінки всього світу.
жах, про який не можна говорити як про жах!
страх, який маєш маскувати під щастя.
примус, який видають за романтику.
горе, яке на твої плечі покладають суспільство, називаючи це - долею.
ненавиджу цей фільм, те що він показує кінцівку як щось хороше і поміщає в голови тисячі дівчат дуже пагубні думки - жертвувати собою це кохати.