Рівно чотири роки тому, о п'ятій ранку я прокинувся від дзвінка друга, який зляканим голосом сказав що росія почала війну. А за вікном, нічний Київ охоплює полум'я війни. Тоді в мені горів вогонь потріотизму і віри в перемогу.

Минуло чотири роки, вогонь патріотизму згас, на його місце прийшло відчуття обов'язку, впертості і бажання помсти за всіх хто вже не з нами, але з кожним роком віра в нашу перемогу тільки зростала.

Я не знаю скільки ще часу буде тривати ця війна, але я впевнений що найскладніші часи позаду.

Слава Україні і перемога буде за нами!

P.S. Живий і здоровий, знаю що рідко став щось постити але якихось вільних ментальних сил щось не має..

Сьогодні трішки пізніше опублікую два збори, прошу у кого є така можливість підтримати, дякую!

Бойові Нотатки